Жители Каперны не вызывают у читателя приятных чувств, добрых слов. Все они завистливы, злобны, насмешливы, невежественны, не на хорошие поступки, на проявление человечности. Трактирщик Меннерс не Мери, матери Ассоль, в трудную минуту, вынудив бедную женщину идти в город, чтобы заложить кольцо. Промокнув, она заболела и умерла. Эти обыватели сами сплетничают, выдумывают небылицы о Лонгрене, а их дети занимаются травлей семьи бывшего матроса. Маленькие обитатели приморского селения не умеют видеть в жизни что-то прекрасное, восхищаться природой. Дети оскорбляют Ассоль, смеются над ней, бросают вслед девочки комки грязи. Можно быть уверенным, что вырастут из этих отпрысков точные копии родителей. Дни свои будут проводить в тяжелой работе, а свободное время за стаканом спиртного в трактире. На фоне жителей Каперны выделяется работящий и молчаливый Лонгрен и мечтательная Ассоль. Она добрая, искренняя, чувственная, умеющая ждать, верить и любить.
Старий, не дуже вдалий, художник Берман мав мрію - створити шедевр. Він малював картини, які не мали успіху. Берман опікувався двома молодими зчатами Сью та Джонсі. Він дізнався від Сью, що Джонсі майже невиліковно хвора. Вонаж постійно дивилася у вікно, за яким стояло дерево. Вітер колихав гілля із нього опадало листя. Сью вирішила, що помре, коли з нього впаде останній листок. Берман, дізнавшись про це, намалював листок таким чином, що з вікна здавалося, ніби він тримається на дереві. Він малював його, коли на дворі була жахлива погода. Берман занедужав. Проте, коли Джонсі побачила, що листок не падає, вона повірила, що може і має видужати - і дійсно почала видужувати. А от Бермана забрали до лікарні, де він врешті помер від запалення легенів. Автор цієї надзвичайно людяної новели майстерно показав відданість заради порятунку життя іншої людини. Отже, Берман реально створив шедевр, кращий за будь-які свої попередні роботи. Його мрія здійснилася.
