Зображення природи в оповіданні «Жага до життя» тісно пов'язане з психологічним станом головного героя.
Початок оповіді. Сонце сідає,\ дотліває, ховається. Перед очима героя простяглася пустеля. Підкреслюється самотність героя.
Перший день. «Сонце зійшло на північному сході — принаймні там розвидніло, бо сонце ховалося за товщею сизих хмар». «Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця». Закрите хмарами сонце, сіре небо підкреслюють тяжкі сумніви, що виникають у душі героя.
День другий. «Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні». «Сонце підсушило кущики моху...». «Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів... повітря сповнилось білою гущею. Почав падати мокрий лапатий сніг. Попервах він танув, ледве торкаючись землі, але дедалі снігопад густішав, і зрештою сніг укрив .землю суцільним завоєм...». Як бачимо, усе навколо сіре, холодне, герой теж замерзає, почувається самотнім, з'являється безнадія.
Третій день. Описи природи відсутні. Герой самотній, байдужий, він зрозумів, що має надіятися лише на себе, бореться за життя.
Четвертий день. «Знову туман». Увечері «він прийшов до тями, лежачи горілиць на кам'яному виступі. Гріло яскраве сонце». Поява сонця символізує надію на порятунок, яка з'явилася у героя — він побачив корабель.
П'ятий день. «Зійшло яскраве сонце... Погода стояла чудова...». Природа ніби вітає порятунок героя.
Александр Грин (1880-1932) – выдающийся представитель русского неоромантизма, писатель, поэт, философ. В биографии Грина есть немало интересных, ярких моментов, раскрывающих его как сильную и яркую личность.
Детские и юные годы
Александр Степанович Грин родился 11 (23) августа 1880 г., в г. Слободской Вятской губернии. Его отец, С. Гриневский, польский шляхтич, был участником Январского восстания, за что его сослали в Томскую губернию.
Читать будущий писатель выучился в шестилетнем возрасте. С самого детства он “болел” морем и мечтал стать матросом. Несколько раз маленький Саша предпринимал попытки бежать из дома.
Домашнее воспитание будущего литератора последовательным не было. Беспричинные ласки резко сменялись строгими наказаниями. Иногда ребенок оказывался предоставлен самому себе.
В 1889 г. Саша поступил в подготовительный класс местного реального училища. Там и “родилось” прозвище “Грин”, ставшее впоследствии его литературным псевдонимом.
Учился Александр скверно, и, по воспоминаниям современников, был “отпетым хулиганом”.
Когда юноше исполнилось пятнадцать лет, его мать скончалась от туберкулеза. Женившись второй раз, отец отдалился от сына, и юный Грин был вынужден начать самостоятельную жизнь.
