Гмт — государственный музей л. н. толстого. отдел рукописных фондов (москва). ирли — институт (пушкинский дом). рукописный отдел (санкт-петербург). ргали — российский государственный архив и искусства (москва). ргб — российская государственная библиотека. отдел рукописей (москва). ргвиа — российский государственный военно- архив (москва). ргиа — российский государственный архив (санкт-петербург). рнб — российская национальная библиотека (санкт-петербург).печатные источники вр — военные рассказы графа л. н. толстого. спб., 1856. герцен — герцен а. и. собрание сочинений: в 30 т. м., 1954—1965. гольденвейзер — гольденвейзер а. б. вблизи толстого. м., 1959. гусев, i, ii — гусев н. н. лев николаевич толстой. материалы к биографии с 1828 по 1855 год. м., 1954; материалы к биографии с 1855 по 1869 год. м., 1957. дневники с. а. толстой — толстая с. а. дневники: в 2 т. м., 1978. достоевский — достоевский ф. м. полное собрание сочинений: в 30 т. л., 1972—1990. летописи глм — летописи государственного музея. кн. 3. декабристы. м., 1938; кн. 9. письма к а. в. дружинину (1850—1863). м., 1948; кн. 12. л. н. толстой. т. 2. м., 1948. летопись — гусев н. н. летопись жизни и творчества льва николаевича толстого. 1828—1890. м., 1958. лн — « наследство», т. 37—38. л. н. толстой. м., 1939; т. 51—52.278н. а. некрасов. ii. м., 1949; т. 62. герцен и огарев. ii. м., 1955; т. 69. лев толстой. кн. 1—2. м., 1961; т. 73. из парижского архива и. с. тургенева. кн. 1—2. м., 1964; т. 75. толстой и зарубежный мир. кн. 1—2. м., 1965; т. 90. у толстого, 1904—1910: «яснополянские записки» д. п. маковицкого. кн. 1—4. м., 1979. некрасов — некрасов н. а. полное собрание сочинений и писем: в 15 т. художественные произведения: т. 1—10; письма: т. 11—15. л., 1981—2000. письма, т. 14. кн. 1. спб., 1998; кн. 2. спб., 1999. описание — описание рукописей художественных произведений л. н. толстого. сост. в. а. жданов, э. е. зайденшнур, е. с. серебровская. м., 1955. переписка — л. н. толстой. переписка с писателями: в 2 т. изд. 2-е, доп. м., 1978. переписка с сестрой и братьями — переписка л. н. толстого с сестрой и братьями. м., 1990. с — журнал «современник». тургенев — тургенев и. с. полное собрание сочинений и писем: в 30 т. письма: в 18 т. изд. 2-е. м., т. 2, 1987; т. 3, 1987. тургенев и круг «современника» — тургенев и круг «современника»: неизданные материалы. м. — л., 1930. юб. — толстой л. н. полное собрание сочинений: в 90 т. м. — л., 1928—1958.
Ассоль — головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль — це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей — капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.
