Напишите это на листке шариковой ручкой Пушкін Олександр Сергійович (1799- 1837 рр.), Великий російський поет, прозаїк, драматург, публіцист, критик. Народився 26 травня (6 червня) в Москві, в Німецькій слободі. Вихований французькими гувернерами, з домашнього навчання виніс тільки прекрасне знання французької та любов до читання. У 1811 р Пушкін вступив до щойно відкритий Царськосельський ліцей. Після закінчення ліцею в червні 1817 року в чині колезького секретаря Пушкін був визначений на службу в Колегію іноземних справ, де не працював і дня, цілком віддавшись творчості. До цього періоду відносяться вірші «Вільність», «До Чаадаєва», «Село», «На Аракчеєва». Ще до закінчення ліцею, в 1817 р, почав писати поему «Руслан і Людмила», яку закінчив в березні 1820 У травні він був засланий на південь Росії за те, що «наповнив Росію обурливими віршами». У липні 1823 р Пушкіна перевели під початок графа Воронцова, і він переїхав до Одеси. У Михайлівському, куди він був висланий в 1824 р, Пушкін сформувався як художник-реаліст: продовжив писати «Євгенія Онєгіна», почав «Бориса Годунова», написав вірші «Давидову», «На Воронцова», «На Олександра I» і ін. 17 грудня 1825 р дізнається про повстання декабристів і арешт багатьох своїх друзів. Побоюючись обшуку, він знищив автобіографічні записки, які, за його словами, «могли змушують багатьох і, може бути, помножити число жертв». У 1828 р самовільно поїхав на Кавказ. Враження від цієї поїздки передані в його нарисах «Подорож в Арзрум», віршах «Кавказ», «Обвал», «На пагорбах Грузії». У 1830 р епідемія холери змусила його на кілька місяців затриматися в Болдіно. Цей період творчості поета відомий як «Болдинська осінь». В Болдіні написані такі твори, як «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна», «Маленькі трагедії», «Будиночок в Коломні», «Казка про попа і про працівника його Балду», вірші «Елегія», «Біси», «Прощення» і безліч інших, закінчений «Євгеній Онєгін». Влітку 1831 року знову вступив на державну службу в Іноземну колегію з правом доступу до державного архіву. Почав писати «Історію Пугачова», історичне дослідження «Історія Петра I». Останні роки життя Пушкіна пройшли у важкій обстановці все загострювалися відносин з царем і ворожнечі до поета впливових кіл придворної і чиновницької аристократії. Але, хоча в таких умовах творча робота не могла бути інтенсивною, саме в останні роки написані «Пікова дама», «Єгипетські ночі», «Капітанська дочка», поема «Мідний вершник», казки. В кінці 1835 Пушкін отримав дозвіл на видання свого журналу, названого їм «Современник». Взимку 1836 р заздрісники і вороги Пушкіна з вищої петербурзької аристократії пустили в хід підлий наклеп про взаємини його дружини Наталії Миколаївни з Ж. Дантесом. Пушкін викликав Дантеса на дуель, яка відбулася 27 січня (8 лютого) 1837 року на Чорній річці. Поет був смертельно поранений. Побоюючись демонстрацій, цар наказав таємно вивезти тіло Пушкіна з Петербурга.