Вот я легла в кровать. Я закрыта глаза, а моя мама выключила свет в моей комнате и поцеловала. Я начала мечтать, я мечтала о том, что стану богатой.
Я уснула.
-Вау!! Какая машина! - послышался мне звук справа от меня, я открыла глаза шире, оглянулась, и то, что я увидела, повергло меня в шок!
-О боги, мечта сбылась! - воскликнула я.
Я села в свою крутую машину и поехала бабушками, оплачивать им товары. Как всегда говорит моя мама - деньги трать с умом, доченька!
И вот я уже оплатила бедной пожилой женщине покупки, она сказала мне:
молодая девушка! - и ушла.
Я очень радовалась, что стала богатой и воскликнула.
-Доча, доча! Чего ты орешь? - услышала я громкий крик и шаги в мою комнату.
Я встала с постели, недоумевая. Стоп, я же только что... Машина, бабушка, это все сон?!
-Жаль - вздохнула я и легла спать.
На следующий день я позабыла о этом сне и пошла в школу, как нивчём не бывало.
Ми бачимо Соломію сильною і рішучою. Мене, зокрема, вразив епізод, коли дівчина просить коханого відрізати їй косу. Адже на той час коса була символом жіночності, символом, так би мовити, благонадійності жінки. З коротким волоссям дівчата не ходили, тільки покриткам – тим, хто народжував позашлюбних дітей – відрізали коси і виганяли з села. Втратити косу означало втратити людську пошану і своє місце у сільській громаді. Тому це рішення Соломії ще раз доводить, що вона була ладна пожертвувати всім заради Остапа… А згадаймо, як рятувала вона його, пораненого, у плавнях, як турбувалася про нього… Тільки любляча людина не злякалася б таких труднощів і залишилася б поряд з коханим…
