А.П.Чехов. Внеклассное чтение: аннотация

Эраст - богатый дворянин: "...Эраст был довольно богатый дворянин..." Эраст - молодой человек, хорошо одетый и приятный на вид: "...Молодой, хорошо одетый человек, приятного вида..." У Эраста доброе лицо и нежные, приятные глаза: "...У него такое доброе лицо, такой голос…" "...взглянешь на меня умильными своими глазами..." Эраст - добрый, ласковый человек: "...добрый, ласковый барин..."  "...добрым сердцем, добрым от природы..." "...Ах, Лиза! Как он хорош и добр!.."  "...ласковый, пригожий барин ее должен ехать на войну..." Эраст - улыбчивый человек: "...спросил он с улыбкою..." Эраст - щедрый человек. Так, вместо 5 копеек он предлагает Лизе рубль за ландыши: "...Это слишком дешево. Вот тебе рубль..." (хочет дать Лизе рубль за цветы)  "...хотел всегда платить в десять раз дороже назначаемой ею цены..." (за Лизину работу)

Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника. Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село. Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною. У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «…Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин»