3. Том - головний герой оповідання "Усмішка" Рея Бредбері. Він дуже кмітливий та розумний. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Стоячи серед руїн, він зумів роздивитися те, про що дорослі вже давно забули. Це це говорить про те, що він мав добре серце і тонку натуру. Цей хлопчик витримав екзамен на людяність. Він єдиний не зміг плюнути в картину. Том відмітив, що вона гарна. Він зберігає усмішку Джоконди як реліквію.
4. Імя героя - Джордж Плейтен
Твір, у якому він діє, автор твору - "Фах", Айзек Азімов
Вік - 17 років, але в творі мало бути скоро 18
Батьки - Плейтен - був дипломований трубоукладач, а його мати в творі не вказується.
Професія, яку мріє здобути - Програміст
Місце проживання героя - на Землі
Місце, де відбуваються події -Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці.
Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Йому не змогли дати фах, адже у нього було нестандартне мислення.
Риси характеру героя -1. ДопитливістьПрагне швидше навчитися читати, хвилюється, багато читає 2. СамостійністьРозуміє, що знання «збирають по краплині» 3. ЦілеспрямованістьЧітко поставив мету – стати програмістом 4. Сила волі, наполегливістьНамагається довести своє право на самовизначення лікарю Антонеллі, Омейні, Тревіліану, новіанину, Інженерку, не відступає перед перешкодами 5. Здатність до емоційного сприйняття дійсностіЗмінюється душевний стан героя – гнів, відчай, розпач, лють, занепокоєність, сором, збудженість 6. Здатність до подальшого розвитку Впевнений, що зможе сам поповнювати знання з книжок, думаючи.
В самом начале десятых годов XX века на эстрадных подмостках Петербурга появился артист в гриме и костюме Пьеро – автор и исполнитель песен собственного сочинения Александр Вертинский. В ту пору Вертинскому едва минуло 20 лет: он родился в Киеве 9 (21) марта 1889 года. С детства увлекался театром, некоторое время играл на любительской сцене. В 1919 году А.Вертинский эмигрировал за границу и на протяжении почти четверти века своей скитальческой жизни давал концерты во многих странах запада. Вертинский мучительно переживал разлуку с родиной, очень хотел вернуться и в самый разгар войны, в 1943 году, возвратился в Советский Союз. С тех пор и до самой смерти (в Ленинграде, 21 мая 1957г.) Александр Вертинский побывал с концертами во многих уголках страны. И всюду ему сопутствовал успех. И в годы эмиграции, и после возвращения на родину Вертинский снимался в кино. он был удостоен Государственной премии СССР за участие в фильме “Заговор обреченных”, “Анна, на шее”. Кроме лирических песен на собственные слова, А.Вертинский создал немало произведений на стихи Блока, Есенина, Сологуба, Анненского, Ахматовой, Гумилева, Северянина, Теффи, Инбер, Антокольского и других русских поэтов. За последние годы жизни Вертинский написал всего чуть более двадцати стихов: «Салют», «Пред ликом Родины», «Птицы певчие», «Отчизна», «Жене Лиле», «Детский городок».
Объяснение: Фух устал писать (советую прочитать книгу)
