Объяснение:
В «Ревизоре» Гоголь задумал посмеяться над тем, что «действительно достойно осмеяния всеобщего». Он в пьесе решил «собрать в одну кучу все дурное в России, какое он тогда знал, все несправедливости». Тема «Ревизора» сама по себе носила острый политический характер, но обличительный смысл произведения углубляется тем, что писатель представил не пороки отдельных чиновников, а присущие большинству их ложные понятия об обязанностях. Благодаря этому, маленький захолустный городок, где царил произвол и не было даже полицейского порядка, где власти образуют группу мошенников и грабителей, воспринимается как символ всей николаевской системы. Идейный смысл комедии наиболее четко раскрывается в образах чиновничества. Среди них нет ни одного положительного. Гоголь изображает их порочными. Образ Хлестакова становится одним из самых ярких типов, созданных писателем, совершенно новый в мировой литературе. И до Гоголя в комедиях высмеивались обманщики и плуты, лгуны и хвастуны, моты и волокиты. Характер Хлестакова более сложен: ему не чужда ни одна из перечисленных черт, но все они обобщены в более сложном общественном явлении, получившем название «хлестаковщина», которое стало нарицательным.
Перехідний вік, важкий підліток – ці слова, як заклинання, повторюють батьки та вчителі, маючи на увазі, що «треба просто перечекати, пережити, саме мине». Суперечлива позиція, проте навіть визнання цього періоду як особливого є величезним прогресом на сьогодні. Ще зовсім недавно нові потреби особистості, що дорослішає, вважали вибриками й відмахувалися від них, не вникаючи в суть.
Стосовно підлітків дорослі впадають у крайнощі. То продовжують сприймати їх як малих дітей, не змінюючи стиль спілкування та вимагаючи беззаперечної покори. То, навпаки, ставляться надто обережно, бояться потурбувати, обмежити свободу, нібито в цей період розвитку людина набуває якихось сакральних властивостей. Попри відмінність підходів, в обох випадках результат негативний: у першому батьки отримують бунт, тотальне заперечення й ігнорування вимог, у другому – таку саму зневагу до звичних обов’язків, але з усвідомленням права на таку позицію. Істина, як це зазвичай буває, десь посередині.
У перехідному віці внутрішні проблеми підлітка, пов’язані зі становленням його особистості, пошуком себе, свого місця в житті, додаються до нових вимог до нього від соціуму, і перш за все – у школі. Якщо раніше дитина прагнула «бути хорошою», що означало виконувати всі завдання, отримувати високі оцінки, демонструвати за можливості гарну поведінку, то тепер ті самі дії викликають у неї внутрішню відразу. У власних очах підліток – вже доросла людина, а загальноприйнятні патерни поведінки залишаються ті самі. Виходить, що шкільна програма ускладнюється, але через неприйняття власне форми викладання і перевірки матеріалу підліток приділяє навчанню менше уваги, ніж треба.
Проблеми підлітків у школі часто взагалі не пов’язані з навчанням. Найбільше вони переймаються визнанням однолітків, отриманням соціального досвіду, належністю до групи, яка має для них значення, пошуку свого місця в ній.
