Випадковістьі неминучість…Саме вони іноді вирішують та з’єднують серця і долі двох людей. Простий збіг обставин – але «Ґрей і Ассоль знайшли одне одного вранці літнього дня, повного неминучості».
Ще з дитинства Ассоль відчула на собі громадську думку: в неї «кидали грязюкою і дражнили», її цуралися та били, принижували; Була самотня, дивакувата для інших, проте віддана своїй «Пурпуровій мрії».
Стосовно Артура Ґрея: «Він народився капітаном, хотів бути ним та став ним». «Ґрей ішов до мети зі зціпленими зубами та зблідлим обличчям», «він мовчки зносив глум, знущання й неминучу лайку» до того часу, поки не став капітаном).
Якби Артур не вирішив цієї ночі порибалити у тому лісі, де спала стомлена Ассоль, то мрія героїні була не здійснена, герой надалі плавав у морі, та не знайшов споріднену душу.
