09Катя99
14.07.2022 12:52

Выпиши цитату из рассказа "Муму" на тему "сострадание Герасима к людям" (изменила вопрос)

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
zakharovserg20
06.09.2021 10:29

Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Як зазначив Стефан Малларме, все єство поетів заполонила думка про Книгу, де було б “орфічне потрактування Землі, справжнє призначення поета і найвища мета літературного дійства – бути знаряддям Духу”. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу.

З глибокої давнини людині притаманне символічне розуміння світу. Одна концепція символу склалася лише в епоху романтизму – у творах І.Канта, Ф.Крейцера, Й.-В.Гете, Ф.Шиллінга. Німецькі романтики зробили вагомий внесок у розвиток теорії, показавши багатозначність символу, його здатність втілювати “ загальну Ідею”.

Відлуння німецької романтичної філософії символу досягло і Франції.

Французька романтична лірика середини ХІХ ст. підготувала перехід до якісно нового етапу літератури – символізму, який став результатом поступового розвитку мистецтва.

Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії 70-80 років ХІХ ст. і розвивався до початку ХХ ст. Історію французького символізму поділяють на три етапи. Перший – 70-ті –друга половина 80-х років ХІХ ст. – період становлення напряму. У цей час С.Малларме організував літературний салон для молодих поетів, які шукали у віршах засоби розкриття “цілісних емоцій” та навіювання настроїв. У 1886 році була опублікована стаття Ж.Мореаса “Літературний маніфест. Символізм”, яка містила програму нової течії в ліриці. Поетичні відкриття збагачували твори П.Верлена, С.Малларме, А.Рембо та інших ліриків Франції.

Символізм активно розвивався протягом другого етапу у 80-90-ті роки. Період підйому засвідчили твори Ф.Вьєле-Гріффене, А. де Реньє, Е.Рейно, Е.Верхарна, Ш.Моріса, С.Малларме, Г.Кана, М.Метерлінка.

У третій період відбувається спад символізму, символістський рух у Франції поступово згасає. Хоча у цей час багато письменників ще активно працювали, але етстетика символістів уже не задовольняла письменників, які шукали нових форм. Французький символізм був значною яскравою і цікавою епохою в поезії з неповторними художніми відкриттями і лутературними знахідками.

Французькі символісти проголосили існування кількох світів: реального ( об’єктивного), духовного ( суб’єктивного) та ідеального ( світу вічних ідей). На їхню думку, матеріальна природа – лише оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб спрямувати її на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.

Одним з найважливіших принципів символістської поезії є сугестія (лат. suggestio – натяк, навіювання). Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Поети не виказували своєї думки безпосередньо, нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим “домислити і завершити написане”.

0,0(0 оценок)
Ответ:
rutasolntseva
27.01.2021 01:33
1. Кутузов следит за духом войска, он отдает только те приказы, которые могут поддержать или усилить стойкость солдат
2. Эпизод с Тимохиным показал, что не численное превосходство, не стратегические планы мудрых полководцев, а воодушевление и бесстрашие ротного, увлекшего за собой солдат, влияет на ход сражения.
3. Исходя из взглядов Толстого на историю, можно сделать вывод, что писатель намеренно показывает сражение глазами Пьера, чтобы подчеркнуть, что исход боя зависит не от расположения войска, а от того, каков дух войска.
Еще и еще раз Толстой подчеркивает: «...ход мировых событий предопределен свыше, зависит от совпадения всех произволов людей, участвующих в этих событиях»; «влияние Наполеона на ход этих событий есть только внешнее и фиктивное». С тем чтобы доказать эту мысль, Толстой приводит наполеоновскую диспозицию Бородинского сражения и показывает, что ни один пункт ее не был выполнен. — Виноват ли, по мнению Толстого, Наполеон в том, что французы не победили? — Нет, «он не сделал ничего вредного для хода сражения»; «он не путал, не противоречил сам себе и не испугался и не убежал с поля сражения, а с своим большим тактом и опытом войны, спокойно и достойно исполнял свою роль кажущегося начальствованья». Наполеон исполнял роль, а не действовал. Он не мог действовать, хотя был уверен, что от его действий все зависит.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота