Розкажiть про зустрiч золотошукача з ведмедем (любов до життя)​

Соль — приправа, нота

Побег — из тюрьмы, росток

Лист — бумаги, лист дерева

Язык — орган, международный

Лук — овощ, стрелковое оружие

Ручка — дверная, шариковая, рука

Рукав — деталь одежды, рукав реки

Кран — водопроводный, подъемный

Билет — проездной, экзаменационный

Икра — рыбная/кабачковая, часть ноги

Иголка — сосновая, портновская, иголка ежа

Бокс — вид спорта, отдельная палата, ланч-бокс

Гребень — расческа, петушиный, гребень горы

Кисть — художника, кисть руки, кисть рябины

Труба — музыкальный инструмент, печная труба

Машина — автомобиль, стиральная, посудомоечная

Коса — девичья коса, садовый инструмент,  каменная гряда

Глубокое  — озеро, чувство

Добрые — руки, слова, люди

Тяжелый — чемодан, характер

Кислое — яблоко, выражение лица

Малиновый — звон, цвет, вкус, аромат

Железная — решетка, дисциплина, воля

Золотые — руки, украшения, золотое сердце

Черный  — цвет,черный день, черная пятница

Мягкий — характер, голос, ковер, свет, мягкая глина

Пилить — доску, пилить мужа

Родилась — мысль, дочь, идея

Забить — гвоздь, гол, «забить болт»

Хлопать — дверью, в ладоши, по спине

Сойти —  с поезда, с ума, сойти за своего

Ударил — гром, ливень, свет, больно ударить

Собрать —  урожай, доказательства, мысли, вещи

Попасть — на мероприятие, на деньги, попасть в точку

Бить — бить баклуши, бьет копытом, палкой, бьет фонтан

Держать — держать предмет, держать речь, держать себя в руках

Объяснение:

Березень» М. Стельмах ідейно-художній аналізПалка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. Читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника: Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік. Природа здається М. Стельмаху живою істотою. Земля, хмільна і запашна, піднімає буйні трави. Мені особливо подобається, що хмари ввижаються поету лебедями, «які із ополонок воду п’ють». Цей образ вражає поетичністю і красою. М. Стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні відродження природи: В ці дні бажання світ щасливий Черпнути відрами до дна… Усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: «сміло сіяти на ниви багатство ярого зерна». У душі Михайло Стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. Мене зачаровує неординарність сприйняття письменником української землі, а також синівська любов і пошана до неї.