ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».Борька очень активный, шустрый и любознательный мальчик. Во всём стремится принять участие. Очень веселый и жизнерадостный мальчик.
Володька был замкнутый мальчик и очень молчаливый, так как ему рано пришлось стать самостоятельным, после смерти матери, отец запил, вскоре умер. Но это был сильный духом мальчик. Его интересовали книги про моря, звёзды и атомную энергию. Отец его частенько бил, пока был жив. Но мальчик не падал духом и даже старался поддержать дух, утопающего в алкоголе работяги отца. Он старался как можно дольше задерживаться в школе. В школьной библиотеке Володька читал и готовил уроки. Смеялся Володька лишь в школе, да ещё на улице. Подходя к подъезду он умолкал, а в квартиру входил молчаливый и собранный, в постоянной готовности встретить беду. Чтобы купить еды, он сдавал бутылки. В то время, как у других детей было веселое детство, Володька искал пьяного отца по забегаловкам. У мальчика было не легкое детство, оставгись сиртой, он пошел работать на завод.
Женька учиться не любил, был второгодником и разгельдяем. Водился с хулиганистыми и задиристыми мальчишками, отчего и важничал, рано начал курить и мечтал о роскошной жизни.
