чорний лицар (ермітаж, росія)
чорний л́́ицар — в середньовіччі лицар, який не має при собі геральдичних розпізнавальних знаків, що могло бути обумовлено або відсутністю в лицаря таких, або бажанням приховати власну особистість чи особистість свого сеньйора.
оскільки отримання і передача геральдичної символіки була можлива тільки серед нобілітета і суворо регламентувалися правилами спадкування, простий воїн не мав герба і не мав власних кольорів. такі воїни часто ставали найманцями і, не маючи власного зброєносця або , фарбували обладунки в чорний колір, щоб захистити їх від іржі. не перебуваючи в васальних відносинах досвідчені і збройні воїни були досить могутньою і непередбачуваною силою, внаслідок чого викликали невдоволення королів. подібна незалежність сама по собі йшла врозріз з традиціями феодального ладу і не схвалювалося. своїм негативним забарвленням термін не в останню чергу завдячує цій точці зору.
термін «чорний лицар» також використовувався стосовно лицаря, який навмисно приховує свої символи. причиною приховування власної особистості могло стати участь лицаря в ризикованій політичній інтризі чи діях, що не відпові його високому соціальному статусу.
герои цикла делятся на несколько групп:
молодые парубки, как простодушием, так хитростью и смекалкой – грицко, левко и вакула; прекрасные панночки, родители которых придирчиво относятся их будущим женихам – параска, ганна, оксана; комические персонажи показанные во всей полноте гоголевского юмора – пацюк, чуб, шпонька и др.; нечистая сила, проделки которой часто наказывают героев некоторых рассказов цикла(петрусь, дед из последней повести) за их страсть к богатству, а иногда нечисть становится хитрых и смекалистых персонажей в достижении их цели.
