...Сколько лет Сколько событий
минуло! А я все не могу забыть
бабушкиного пряника – того дивного коня
с розовой гривой.
В.Астафьев
Писатель показывает, как один, казалось бы, незначительный случай может повлиять на всю жизнь человека. Случай, описанный в рассказе «Конь с розовой гривой», как раз из таких.
Развязка истории растянута, никак не разрешается внутренний конфликт героя с самим собой, мучительно тянется осознание вины. Герой слышит, как бабушка рассказывает о своем позоре и его дедушке. Что из-за него она невольно обманула покупателя. Мучительный стыд не дает Витьке показаться на глаза людям, вызывает мысль о смерти как единственном от позора. Напряжение достигает кульминации: дедушка мальчика, и накопившиеся слезы, слезы раскаяния, «хлынули безудержно». Дед внуку выйти из невыносимого положения: «Попроси прощения…».
Несмотря на все бабушка купила внуку «пряник конем». Доброта, любовь, вера в своего внука пересилить гнев. Бабушка была уверенна, что он раскаивается в своих «злодеяниях». Даже самое страшное наказание не сделает того, что могут сделать доброта и прощение. Поэтому по стольких лет пишет автор: «А я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой»
Роль гумору у нашому житті
Кожен день у нашому житті супроводжується неприємностями, нервовими зривами та стресами. Праця моїх батьків теж нервова. Мій батько працює лікарем у міській лікарні. Кожен день він приймає понад тридцять пацієнтів. Хвора людина дуже нервує, коли їй приділяють мало уваги. Але мій батько добре знає, як поводитися з такими людьми. Він завжди у доброму гуморі, чи то вдома, чи на роботі. Ставлячи діагноз хворому, він може розказати якийсь дотепний випадок із своєї практики і тим самим підняти настрій людині. Недарма кажуть, що хвилина сміху ліпше, ніж найдорожчі ліки.
Моя мати працює викладачем англійської мови у національному університеті ім. В. Н. Каразіна. Студенти її дуже поважають за високий професіоналізм викладання та добре почуття гумору. Студенти теж народ дотепний — їм подобається писати гуморески англійською мовою. Нещодавно між студентами відбувся конкурс на найкращу гумореску. Переможець був нагороджений путівкою до Великої Британії.
У мене багато друзів. Але інколи з ними трапляються такі випадки, шо тут без гумору аж ніяк не обійтись. Наприклад: одного дня мій приятель Сашко їхав в автобусі до центру нашого міста. До автобусу увійшов кумедний чолов'яга з маленькою мавпою, яку він намагався сховати у своєму пальті. Але ця бешкетниця виривалася на волю. Раптом це їй вдалося. Що тут відбулося... мавпа почала стрибати по головах пасажирів. її хазяїн погнався за нею крізь салон автобусу. Люди реготали, як скажені. Сашко приїхав додому у гарному настрої, незважаючи на те, що в цей день вчителька поставила йому у журнал за самостійну роботу
