Журден – головний герой «Міщанин-шляхтич», для якого бажання стати дворянином – прекрасна мрія. Пристрасно бажаючи здійснити цю мрію, Журден ні про що не може міркувати розсудливо, тому його дурять всі навколишні, в тому числі вчителі лінгвістики, філософії, танців, фехтування. Однак при всій пристрасті «одворянитися» Журден зберігає свою живу натуру і залишається самим собою: даючи гроші в борг, він завжди знає їм рахунок; якщо його розсердити, він лається і б’ється, забуваючи всі великосвітські правила; він науку за те, що існують голосні й приголосні, приходить в захват від того, що говорить прозою.
Клеонт – закоханий в Люсіль. Клеонт шляхетний не по походженню, а за характером, він чесний, правдивий, люблячий. Клеонт впевнений, що тільки душевне благородство людини та її розумна поведінка в суспільстві є істинними. На його думку, всякий обман кидає на людину тінь. В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: Поправді шляхетною людиною міг бути тільки той, хто у своїй поведінці керувався вимогами розуму, виходив з того, що прийнято було вважати добром.
Відповідь:
на мой взгляд из всех перечисленных вариантов больше всего подходит вариант 1) старославянизмы
в словаре об этих словах указано "устаревшие"
Пояснення:
Cтарославянизмы – слова и выражения, пришедшие из старославянского языка – южнославянского языка который в IX Кирилл и Мефодий сделали общеславянским литературным языком, переведя на него богослужебные книги(злато, плен, брег, врата, ладья, равный, одежда, единый).
Историзмы – устаревшие слова, исчезнувшие из языка по причине исчезновения из жизни самого предмета, который это слово называет: ендова, братина, жбан.
Архаизмы – слова, вытесненные из языка другим словом: посему (=поэтому), аз (=я), лепота (=красота).
Разговорная речь– разновидность литературного языка, используемая в неофициальных ситуациях – во время дружеских встреч, бесед на бытовые семейные темы и т. д. (тащиться, уйма, плакаться, дуба дать).
Диалект –территориальная разновидность языка.
Диалектизмы – слова, употребление которых ограничено определённой территорией, при этом жителям других регионов это слово может быть неизвестно: лýскалка – насекомое, букашка (Псковская область); дострéмливый – сообразительный, догадливый (Владимирская область).
Просторечие – сниженная, ненормативная разновидность языка, которой пользуются представители малообразованных слоёв населения, преимущественно городского: ложить, башка, забулдыга, хочут, шóфер.
Жаргон – социальный диалект, нелитературная разновидность языка, которой пользуются представители определённой социальной группы (школьники, студенты, уголовники и т.п.). Например, школьники называют шпаргалку шпорой, математику – матешей, а пятёрку – пятаком.
