Паспорт до твору вірш "Ісаія. Глава 35", Т. Шевченко:
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: "Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи свят Жанр: переспів з Біблії.
Сюжет: початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Композиція: твір умовно можна поділити на 3 частини: 1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки. 2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим: а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»; в) «і дебрь. — пустиня неполита. прокинеться»; г) «веселі ріки потечуть, а озера. поростуть . оживуть». 3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.
«Один день Ивана Денисовича»
Объяснение:
«Один день Ивана Денисовича» (1959) — первое произведение А. Солженицына, увидевшее свет. Именно этот рассказ, опубликованный более чем стотысячным тиражом в 11-м номере журнала «Новый мир» за 1962 год, принёс автору не только всесоюзную, но и по сути мировую известность. В журнальной версии «Один день…» имел жанровое обозначение «повесть». В книге «Бодался телёнок с дубом» (1967–1975) Солженицын поведал, что назвать это произведение повестью («для весу») автору предложили в редакции «Нового мира». Позже писатель высказал сожаление, что поддался внешнему давлению: «Зря я уступил. У нас смыкаются границы между жанрами и происходит обесценение форм. «Иван Денисович» — конечно рассказ, хотя и большой, нагруженный»[1].
Значение произведения А. Солженицына не только в том, что оно открыло прежде запретную тему репрессий, задало новый уровень художественной правды, но и в том, что во многих отношениях (с точки зрения жанрового своеобразия, повествовательной и временной организации, лексики, поэти
