ТЕКСТ - це мовленнєвий твір, яке є результатом мовної діяльності людини, це основна комунікативна одиниця, яка їм використовується під час мовленнєвої діяльності.
Текст характеризується єдністю теми, задуму, основний думки і смисловий закінченістю.
У тексту також є певна композиція (внутрішня структура). Вона складається з зачину (вступу), основної частини і висновку. Наявність в тексті основної частини обов'язково, вступу і висновку - факультативно. У всіх частинах послідовно розкривається зміст тексту.
За функціонально-смисловим особливостям виділяють наступні комунікативні типи мовлення:
розповідь (передають дію в розвитку, у часовій послідовності), опис (характеризують статичні картини, передають їх деталі), міркування (передають розвиток думок щодо предмета промови).
Рідко зустрічаються тексти, що відносяться тільки до одного комунікативному типу мови. Найчастіше тексти комбінують опис, розповідь і міркування, і який-небудь тип є домінуючим.
Тексти належать до якого-небудь із стилів мови. Залежно від цього виділяють тексти:
розмовні (використовуються в розмовній мові, найчастіше існують в усній формі; ха- растеризуются наявністю пропозицій, простих за своїм складом, і особливої розмовної (а іноді і просторічної) лексикою); офіційно-ділові (використовуються в офіційно-діловому стилі, найчастіше існують в письмовій формі; характеризуються наявністю пропозицій, складних за своїм складом, кількістю іменних частин мови і специфічною лексикою); публіцистичний (використовуються в засобах масової інформації та їх основна мета - залучення інтересу читачів чи слухачів, а також інформування їх; існують як в письмовій , так і в усній формі; характеризуються жвавістю, різноманітністю, відбір лексичних засобів відбувається в залежності від мети та змісту тексту); наукові (використовуються в різних сферах науки, існують в основному в письмовій формі (хоча чимало і усних наукових виступів); характеризуються досить складної синтаксичної організацією, великою кількістю термінів), художні е (можуть поєднувати в собі різні види текстів залежно від цілей автора)
Объяснение:
якщо правильно лайк і підписка
чтобы подлизаться к училки конечно нужно ответить,что рассказ безумно понравился)))
Анализ произведения: (я напишу очень коротко что бы ты поняла ,я думаю ты сможеш дальше развить мысль) в рассказе "лапти" поднимается тема человеко любия.Тяжело болен мальчик, мать бессильна ребёнку, ветер, снег ,вьюга.. не позволяет прибегнуть к доктора, деревенский мужик Нефёд хочет выполнить странное желание мальчика - принести ему красные лапти, в пути Нефёд замерзает. Писатель пишет не об отдельной судьбе, а о состоянии мира в целом, стремится раскрыть всю полноту чувств, всю сложную характеристику мира в цвете, запахах и звуках. Красный цвет, который автор использует, описывая болезнь и мечту мальчика, выступает как антитеза (противопоставление) чёрному и белому, это рождает ощущение равнодушной холодности окружающего мира по отношению к больному мальчику. Красный – цвет пульсирующей крови и огня, используется для выражения волнения и взрывов эмоции, ассоциируется с кровью, ранами, смертной мукой и очищением. В символике средневекового христианства красный цвет означает любовь и милосердие - символ самопожертвования Христа. Смерть Нефеда – та искупительная жертва, ценой которой возвращается к жизни ребёнок, завершается власть вьюги на отчаявшимися новосельскими мужиками (именно благодаря Нефёду они находят правильную дорогу). И, наверно, такая сложная символика красного цвета (цвет жизни и цвет войны, опасности, смерти) и отразилась в бунинской характеристике видений бредившего ребёнка: “Стена казалась ему огненной и вся бежала причудливыми, несказанно великолепными и грозными видениями”. В рассказе отражается представление Бунина о тайне человеческой жизни, в которой всё движется волей Господа, а не силой зла.
В рассказе Бунина речь идёт не только о противостоянии Нефеда и вьюги, но и противостоянии матери и сил природы ("непроглядной вьюги", “куда-то бешено несущегося степного моря”, “страшного снега”). Обе стороны столкнулись в битве за ребёнка, то есть воплощенные в природной стихии силы зла – и обращающиеся к Богу (“Господи Господи, защити!”), не имеющие возможности на свои силы люди, через которых и в действиях которых проявляется Промысел Божий. И понять эту тайну человеку невозможно. Самое важное – понять, что за смертью непременно идёт жизнь. ну вот впринципе чем могла тем удачи
