Відповідь:
«Пригоді Тома Сойєра» — це книга про двох хлопців, яких пов’язує справжня дружба. А ще цих героїв об’єднує щирість почуттів, чесність, відкритість усьому доброму та світлому. Складні умови життя не лякають друзів, а роблять їх сильнішими й мудрішими. Із будь-якої ситуації вони знаходять цікавий вихід і відкривають для себе щось важливе на все життя.
Ось перед нами два хлопчики — вигадник і фантазер Том Сойєр та його вірний друг та «зброєносець» Гекльберрі Фінн. Життя хлопців дуже не просте: їх пригнічує школа та церква, вони мають допомагати дорослим по господарству. У Тома навіть немає батьків. Але тітка, сестра його матері, любить хлопчика і піклується про нього, хоча іноді карає його працею у вихідні. Та навіть це покарання Том сприймає із оптимізмом, перетворюючи працю на захоплення. І для цього він лише змінює своє ставлення до роботи. Знайомлячись із пригодами друзів, ми розуміємо, що Том і Гек —- не нерозважливі бешкетники. Попри всі труднощі, їм вдається жити вільним і щасливим життям і робити щасливішим життя інших людей. Хлопці допомагають людям і навіть рятують їх. І всі добрі справи завжди роблять разом,
підтримуючи один одного та інших. Якби не невгамовність Тома, Беккі залишилася б у печері. Якби хлопці не пішли на цвинтар, Мефа Потте- ра стратили б за злочин, якого він не коїв. Якби Гек не покликав на до вдову могли убити.
Книга Марка Твена — не лише цікава розповідь про двох хлопчиків. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн, зійшовши зі сторінок книги, продовжують жити поруч із своїми однолітками. Історіями про витівки цих літературних героїв і сьогодні зачитуються діти у різних країнах світу.
Никола́й Семёнович Леско́в (4 [16] февраля 1831, село Горохово, Орловская губерния[4] — 21 февраля [5 марта] 1895, Санкт-Петербург) — русский писатель, публицист, литературный критик. Долгое время публиковался под псевдонимом Стебни́цкий. В отличие от других крупных русских писателей своего времени, не принадлежал к столбовому дворянству; в сфере его интересов находились иные сословия[5]. В лесковской прозе отразились традиции как духовенства (житийные мотивы, церковная книжность), так и мещанства (авантюрные сюжеты, лубочная культура). Часто работая в технике сказа, придавал большое значение нюансам интонации, установке на непридуманность рассказанного, избегал простановки однозначных оценок. В своих произведениях создал обширную галерею праведников из народа. Склонность Лескова к неожиданным развязкам (пуантам) ярко проявилась в святочных рассказах и новеллах-анекдотах.
Николай Семёнович Лесков
На портрете кисти В.А. Серова (1894)
