1.
Самсон Вырин был среднего возраста и занимал самую низшую должность станционного смотрителя. Вырин привык к гнетениям богатых людей и их выходкам. Жена у Вырина умерла и В его жизни осталось лишь одно счастье-Дуня.,дочка которую очень сильно любил.
Но все же Самсон Вырин- пример честности и высоких моральных устоев.
2.
Вырин жил совершенно обычной и небогатой жизнью станционного смотрителя.
3.
Имя Самсон в библейской мифологии обозначает древнееврейского богатыря. Существует легенда, объясняющая происхождение фамилии “Вырин” Она, будто бы, образована от названия почтовой станции “Выра”, находившейся неподалеку от Петербурга на Смоленской дороге.
В начале рассказа, сразу после вступления мы видим обращение Самсона Вырина к своей дочери Дуне, а позже начинает рассказывать о ней гостю.
В начале повести Самсон Вырин – это «человек лет пятидесяти» , «свежий и бодрый» , одетый в «длинный зеленый сертук с тремя медалями на полинялых лентах» . История с Дуней превратит «бодрого мужчину в хилого старика» . И мы увидим его «седину» , «глубокие морщины» , «сгорбленную спину» .
Неказисто и небогато его жилище, украшенное лишь картинками с изображением истории блудного сына. Единственной настоящей драгоценностью была его четырнадцатилетняя дочь Дуня
Внутреннюю сущность главного героя раскрывает момент, в котором он, оставив работу и отправился за своей дочерью. В Санкт-Петербург
Другие герои, кроме рассказчика и Дуни не дают ему высокой оценки, так как для них он обычный станционный смотритель, прислуга.
4
Автор сочувствует своему герою. Он дает понять читателям, что эта ограниченность определена условиями жизни героя. Человек, привыкший к брани и притеснениям, считающий себя низшим существом, может мыслить только о плохом. Писатель учит нас внимательнее относиться к окружающим, ценить и уважать их мысли и чувства, а не должности, которые они занимают.
Сенс людського буття
Від усіх живих істот людина відрізняється найбільше тим, що протягом свого індивідуального життя він ніколи не досягає "цілей" життя родової, історичної; в цьому сенсі він - постійно нереализуемости адекватне істота. Така незадоволеність, нереализуемость містять в собі спонукальні причини творчої діяльності, не укладені в безпосередніх її мотивах. Саме тому покликання, призначення, завдання кожної людини всебічно розвивати всі свої здібності, внести свій особистий внесок в історію, в прогрес суспільства, його культури.
Сенс людського буття - це ті цінності, які реалізують люди у своїх вчинках. Людина створює свою власну систему цінностей, свій світогляд, свою картину світу. Часто ця картина містить в собі щось міфологічне, оскільки створюється на підставі поглядів на світ багатьох поколінь, які жили на певному місці до нас і будуть жити після нас. Як правило, до неї також входять "міфи", гасла, стереотипи і забобони, створені не в минулому, а в теперішньому часі, в ту епоху, в якій живемо ми самі. Дуже часто людина будує свою систему цінностей на підставі цінностей, які пропагуються панівною ідеологією, політичною системою або релігією, і в подібному випадку важко говорити про усвідомлене сенс життя.
Здавна людина намагався пізнати себе і знайти своє місце в суспільстві і в навколишньому його природі. Багато мислителів намагалися відповісти на питання: "Для чого живе людина (у чому життєві цінності)? З якою метою прийшов він у цей світ і для чого жити?"
