1. VIIІ столітті до н. е.;
2.Гомерівський епос має дві основи — міфологічну й історичну.
3.Тро́я — старовинне місто на північно-західному узбережжі Малої Азії (точне місце — пагорб Гіссарлик — встановив 1871 року німецький археолог Генріх Шліман), де, за епосом та іншими давньогрецькими джерелами, на початку XII ст.
4.суть «Гомерівського питання» можна сформулювати так: Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий образ?
5.Гоме́р — легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.
6.І́ліон. Воно знаходиться на північно-західному узбережжі Малої Азії
7.Рапсод - виконавці і, можливо, творці давньогрецьких епічних пісень. Питання про походження рапсодів і їх первісної діяльності видається спірним.
8.Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. ... Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.
9.Ще за античності популярною була епіграма про те, що сім міст — Смірна, Родос, Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни — сперечалися між собою за честь називатися батьківщиною Гомера: Сім сперечалися міст і звалися Гомера вітчизною: Смірна, Родос, Колофон, Самалін, Ірос, Аргос й Афіни.
10.Троянська війна тривала впродовж десяти років від початку 12 століття до н. е
11.Гомер — легендарний поет, який стояв біля витоків грецької, а отже, і європейської літератури. Його ім'я пов'язане з найдавнішим літературним жанром греків — героїчним епосом. ... Вважають, що Гомер жив приблизно у VIII ст. до н.
12.У давнину Гомера змальовували як сліпого мандрівного співця, який володів даром провидця та знав усе про минуле і майбутнє. Стародавні греки високо шанували Гомера, тільки його називали словом «поет» і вживали щодо нього епітет «божественний». Платон вважав, що Гомер «виховав усю Елладу».
Словарь диалектных и экзотических слов, составленный по очеркам Крюкова – в сравнении с текстами Шолохова
Сокращения, условные обозначения
АЧ – (примечания и комментарии) Андрея Чернова.
БАС – Большой академический толковый словарь русского языка. В 17 томах. М.-Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1950-1965.
БТСДК – Большой толковый словарь донского казачества. М.: АСТ, 2003.
ВС – Словарь донских говоров Волгоградской области (под ред. Р. И. Кудряшовой); Волгоград : Издатель, 2011. - 703 с. (или СДГВО)
Даль – Владимир Даль. Толковый словарь живого великорусскаго языка в 4-х томах (репринтное воспроизведение издания 1903-1909 гг. Т. 1-4. — М.: «Прогресс», «Универс», 1994.
ДР – «Донские рассказы» М.Шолохова.
Евгеньева – Словарь русского языка: В 4-х т. / РАН, Ин-т лингвистич. исследований; Под ред. А. П. Евгеньевой. — 4-е изд., стер. — М.: Рус. яз.; Полиграфресурсы, 1999.
Ефремова – Толковый словарь Т.Ф. Ефремовой. 2000.
К – Ф.Д. Крюков.
КСС – Казачий словарь-справочник. (Составитель словаря Г.В. Губарев, редактор-издатель А.И.Скрылов). Сан. Ансельмо, Калифорния, С.Ш.А, 1966-1970.
ЛВ – (примечания и комментарии) Людмилы Вороковой.
ММ – (примечания и комментарии) Михаила Михеева.
НК – Национальный корпус русского языка.
ОсР – «Они сражались за родину» М.Шолохова.
Пивоваров – А. Пивоваров. Донские казачьи песни. Новочеркасск, 1885.
ПЦ – «Поднятая целина» М.Шолохова.
РС – Словарь русских донских говоров: В 3 т. (Ред. коллегия: доц. В.С. Овчинникова и др.); Ростов н/Д. : [б. и.], 1975-76. (или СРДГ)
Сердюкова – Сердюкова О.К. Словарь говора казаков-некрасовцев. Ростов-на-Дону, 2005
СН – (примечания и комментарии) С.Н.Николаева.
СР – (примечания и комментарии) С.Л.Рожкова.
СлРЯ-18 – Словарь русского языка XVIII века / АН СССР. Ин-т рус. яз.; Гл. ред.: Ю. С. Сорокин. — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1984—1991. — Вып. 1—6; СПб.: Наука. С.-Петерб. отд-ние, 1992-
СРНГ – Словарь русских народных говоров. Вып.1-49. М.1965-2016.
СРЯ-XVIII – Словарь русского языка XVIII в. (Академия наук СССР/ Институт лингвистических исследований РАН) Л./СПб.: «Наука», 1984-1997 (20 выпуск).
СЧ – «Судьба человека» М. Шолохова.
СЯШ – Словарь языка Михаила Шолохова. М.: Азбуковник, 2005.
ТД – «Тихий Дон».
Ушаков – Толковый словарь русского языка под ред. Д.Н. Ушакова. М.: Гос. ин-т "Сов. энцикл."; ОГИЗ; Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1935-1940.
Фасмер – Макс Фасмер. Этимологический словарь русского языка в четырех томах. (Перевод с нем. и доп. О.Н. Трубачёва. 3-е изд. СПб.: «Азбука», «Терра», 1996.
Ш – М.А. Шолохов.
Объяснение:
надеюсь правильно
буду рада если
