Мумі-мама
Найкраща мама у світі! Мама Мумі-троля — втілення доброти, ніжності, турботи. Завжди готова прийняти нову «порцію» друзів улюбленого сина, нагодувати, приголубити й покласти спати всю цю ораву. Вона завжди із сумкою. Що в сумці? Нічого особливого. Просто речі, які можуть терміново знадобитися. Наприклад, сухі панчохи, карамельки, ліки від шлунка… Мумі-мама була принесена морем просто в обійми Мумі-тата.
Мумі-тато
Народився за найнезвичайнішого розташування зірок і залишений у Будинку підкидьок Гемулихи. Замолоду багато подорожував, сам збудував Мумі-будинок. Він також найвідоміший письменник у Долині Мумі та на її околицях. Талановитий, вірний своїм уподобанням, дружбі, здатний на екстравагантні витівки, заохочує все незвичайне у своєму оточенні.
Чмих (Крихітне Звірятко)
Трошки жадібний, любить скиглити. Небайдужий до всього яскравого і солодкого. Знайшов незвичайний грот (правда, не зовсім сам). Син Вертя та Підливки.
Нюхмумрик
Той, хто навесні будить Мумі-дім. Кожне літо проводить у Мумі-домі, а восени іде в далекі краї. Знайомий з усіма тваринами і птахами. Вірний друг Мумі-троля, невтомний шукач пригод. У ньому вирує кров романтика і поета. Любить викурити люльку і пограти на губній гармошці. Не любить таблички з заборонами, будинки і сторожа парку. Син Мюмлі та Потішника.
Хропусь
Зовні схожий на Мумі-троля, але, як і всі хропусі, змінює свій колір залежно від настрою. Має перуку, подібну до перуки Ісаака Ньютона. Любить наводити порядок і проводити різноманітні збори. Дуже серйозний тип. Але все ж таки не розуміє, навіщо на світі існують сестри.
Хропся
Сестричка Хропуся. Кокетлива модниця: має шовковистий чубчик і золотий браслетик на ніжці. Любить прикраси і проводити багато часу перед люстерком. Може бути напрочуд серйозною.
Предок Мумі-троля
Дуже старенький. Живе у печі. Має слабкість до розшитих бісером шнурочків для пічної в'юшки.
Чупсля і Трясля
Дві маленькі вертляві подружки з великою валізою. Розмовляють не дуже зрозумілою мовою. Милі, але безтямкі. Обожнюють молоко і вміст своєї валізи.
Вітрогонка
Досить загадкова панночка. Трошечки чарівниця. Живе у купальні в оточенні мишок-невидимок. Початок весни святкує грою на шарманці.
)
м. е. салтыков-щедрин – знаменитый писатель-сатирик, создавший сказки «для детей изрядного возраста» . в них он показал российскую действительность во всей ее неприглядности. образы его сказок легко узнаваемы. премудрый пескарь, всю жизнь дрожавший в своей норке, дикий помещик, мечтавший о чистейшем воздухе без мужицкого духу и другие герои – частое явление и современной жизни. читая сказки салтыкова-щедрина, узнавая в героях знакомых людей, мы смеемся. но в то же время задумываемся над человеческими пороками, над несовершенством государственного устройства, где возможны такие герои, как медведь на воеводстве.
какие же средства писателю создавать комическое в своих произведениях? прежде всего это сатира. сатирическое изображение героев, будь то генералы или помещик, или просто вяленая вобла, заставляет читателя улыбаться, а иногда смеяться. но смех этот горек, потому что совсем не весело сознавать, что герой, скрывающийся за премудрым пескарем, бесцельно потратил свою жизнь лишь на то, чтобы сохранить ее. и что же он имеет в конце концов? ничего. одна пустота: «жил – дрожал, и умирал – дрожал. вся жизнь мгновенно перед ним пронеслась. какие были у него радости? кого он утешил? кому добрый совет подал? кому доброе слово сказал? кого приютил, обогрел, защитил? кто слышал об нем? кто об его существовании вспомнит? и на все эти вопросы ему пришлось отвечать: «никому, никто» .
больно видеть, как умелый, ловкий мужик, который все умеет, с рабской покорностью плетет веревку, чтобы генералы могли его связать: «набрал сейчас мужичина дикой конопли, размочил в воде, поколотил, помял – и к вечеру веревка была готова. этою веревкою генералы привязали мужичину к дереву, чтоб не убег, а сами легли спать» .
