2
Объяснение:
Витя в рассказе "Конь с розовой гривой" получил урок ДОБРОТЫ. Пряничный конь с розовой гривой — мечта деревенских ребятишек. Чтобы получить такого коня, Витя отправляется с соседскими ребятами собирать малину. Заигравшись, он поддаётся уговорам своего приятеля Саньки набить туесок травой, а малину насыпать сверху. Однако, его начинает мучить совесть и тревога: «А вдруг обман раскроется». В конце концов обман действительно раскрывается. Вите стыдно посмотреть в глаза бабушке, но он все-таки просит у нее прощения. Бабушка прощает своего внука, вручает ему заветный пряник.
Поклон бабушке, ее жизненным урокам. Поклон за доброту, умение прощать. Это знак благодарности за то, что Виктору дала бабушка. Несмотря на обман, бабушка все-таки купила Виктору пряник, а не наказала его. Бабушка понимала, что Виктор совершил такой проступок под влиянием мира левонтьевских. Она знала, что Виктор сам бы никогда так не поступил. Бабушка любит Виктора и жалеет его. Но любовь эта ответственная, не такая, как любовь в семье Левонтия. Хотя бабушка не наказала внука, он все равно наказан. Его наказание в нем самом. И как следствие раскаяния – слезы.
Відповідь:
Сила волі, працездатність поетеси не може не вражати людину, а тому, коли мені важко, я перечитую вірші Лесі Українки, запитуючи у себе: "А як же їй було? Вона знайшла сили жити і творити — шукай і ти..."
Герої творів Лесі Українки — це мужні люди з великим серцем, сильної волі і незламного духу.
У вірші "Contra sрem sрero" фізично квола, але мужня дівчина роздумує над своїм життям. Вона не бажає коритися долі хворої дівчини, а бажає жити і бути корисною людям, як би важко їй не було:
Я на гору, круту, крем'яную
Буду камінь важкий підіймать.
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Вражає і поезія "Слово, чому ти не твердая криця?", в якій поетеса створює образ гострого, безжалісного меча, що бореться з ворогами. Її зброя — це поетичне слово, яке піднімає на боротьбу дужих месників, закликає любити свій край і народ. У розумінні Лесі Українки, поет — це патріот своєї землі, який вболіває за долю рідного краю. Це людина, яка своїм поетичним словом бореться проти ворогів свого народу і країни:
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Так поряд з мотивами оптимізму, віри в свої власні сили у поетеси з'явилися і утверджуються погляди на мистецтво слова і його роль у суспільному житті:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани.
У творах Лесі Українки — любов до народу, до країни:
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
Перегорнена остання сторінка томика віршів... Віршів, які вчать мудрості, добру, патріотизму.
Пояснення:
