В. Астафьев "Конь с розовой гривой"

1. Она опомнилась, тряхнула головкой, как будто желая этим движением отогнать грустные мысли, подала руку Карлу Иванычу и поцеловала его в морщинистый висок, в то время как он целовал ее руку.(Лев Николаевич Толстой "Детство")
2.  Поздоровавшись со мною, maman взяла обеими руками мою голову и откинула ее назад, потом посмотрела пристально на меня...( Лев Николаевич Толстой "Детство") 
3.Пройдя комнату, удержавшую еще от времен дедушки название официантской,мы вошли в кабинет. (Лев Николаевич Толстой "Детство")
4. Увидев Павлика, она сейчас же сгребла их в кучу и накрыла рукой.
(В. Осеева "Волшебное слово")
5.Сдернула со стола скатерть, сунула под кран ведро и, схватив щетку, поволокла к порогу груду мусора. (А.Гайдар "Тимур и его команда")

ответ:Мій улюблений герой роману В. Скотта “Айвенго”

Коли я дочитав роман “Айвенго”, я навіть засмутився. Ще недавно я із за­вмиранням серця стежив за героями, хвилювався, чи встигнуть прийти на до Ричарду відважні воїни Локслі… Роман Вальтера Скотта захопив мене цілком, наче чарівною машиною часу переніс у середньовічну Англію. І ось роман дочитаний.

Що залишив він у мені?

Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці – реальні знайомі люди.

Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом. Чим саме Айвенго вражає, що примушує мене захоплюватись цим героєм?

Знайомство читача з головним героєм відбувається незвичайно. Героя, переодягненого прочанином, не впізнають ні батько, ні кохана. Не знаємо Айвенго й ми. Але Вілфред уже в рідному домі, за яким скучив у далеких краях.

Объяснение:...