Целую ночь соловей нам насвистывал.
Город молчал, и молчали дома.
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролёт нас сводили с ума.
Сад был умыт весь весенними ливнями.
В тёмных оврагах стояла вода.
Боже, какими мы были наивными!
Как же мы молоды были тогда!
Годы промчались, седыми нас делая.
Где чистота этих веток живых?
Толькозимада метель эта белая
Напоминают сегодня о них.
В час, когда ветер бушует неистовый,
С новою силою чувствую я:
Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы, как юность моя.
Матусовский М.
Объяснение:
У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона" все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.
З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.
У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість. Саме такими є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.
Объяснение:
