Маленький принц герой великої казки А. де Сент-Екзюпері.Дорослі не вміють любити, дружити, жаліти, радіти. Через це вони «не знаходять того, що шукають». А щоб знайти, потрібно знати всього два секрети (їх відкриває героєві Лис, який навчив маленького принца мистецтву дружби): «зірко одне лише серце», «ти завжди у відповіді за всіх, кого приручив». Дітям дано інстинктивне розуміння цих істин. Саме тому Льотчик, чий літак зазнав аварію в пустелі, приречений на смерть від спраги, якщо не полагодить свою машину, знаходить в маленькому принці друга, який позбавляє його від самотності і стає для нього тією водою, «яка буває потрібна і серцю». У маленького принца добре серце і розумний погляд на світ. Він працьовитий, вірний у любові і відданий у почуттях. Тому життя маленького принца наповнена змістом, якого немає в житті короля, честолюбця, п'яниці, ділової людини, ліхтарника, географа, - тих, кого герой зустрів у своїй подорожі. А сенс життя, покликання людини - в безкорисливій любові до тих, кому він потрібен. І маленький принц повертається до себе на астероїд, щоб піклуватися про свою єдиною Розі, яка без нього загине.
Що ж про особисту зустрічі з маленьким принцом (я б хотів (а) зустрітися з ним). За багатьма причинами.По перше він дуже загадковий, мрійливість хлопчик з тверезим розумом, чистою душею! По друге його світлі почуття-що те незвичайне, так віддане вірити в любов не кожному до душі.По третє він просто запав мені до душі.Адже такий хлопчик-це щось надзвичайне!Але все ж таки якби я зустрілася з маленьким принцом я б хотів(ла)перейняти його високі моральні якості насамперед.Як би пройшла ця зустріч незнаю,про це я можу тільки мріяти!
Цитата к ответу.
За вечерним чаем матушка несколько раз переглядывалась с Анной Аполлосовной и пожимала плечами. Аркадий Иванович с ничего не выражающим лицом сидел, уткнувшись в свой стакан, так, будто режьте его,- он все равно не скажет ни слова. Анна Аполлосовна, окончив пятую чашку со сливками и горячими сдобными лепешками, очистила от чашек, тарелок и крошек место перед собою, положила на скатерть большую руку, ладонью вниз, и сказала густым голосом:
- Нет, и нет, и нет, мать моя, Александра Леонтьевна. Я сказала,значит, ножом отрезано; хорошенького понемножку. Вот что, дети,- она повернулась и ткнула указательным пальцем Виктора в спину, чтобы он не горбился,- завтра понедельник, вы это, конечно, забыли. Кончайте пить чай и немедленно идите спать. Завтра чуть свет мы уезжаем.
Если нужно письменно.
Анна Аполлосовна сообщила за вечерним чаем, что завтра она и дети уезжают.
Дети расстроились.
Никита очень переживал, что гости, (Лиля и Виктор) уедут. Ему очень не хотелось, чтобы уезжала Лиля. Он едва не заплакал.
Никита спросил, приедут ли они летом. Лиля ответила, что все зависит от мамы. Лиля обещала писать письма.
Мальчик уснул неспокойным сном.
