Какие мысли посещали Куприна, когда он писал рассказ "Храбрые беглецы"? Анализ текста ( как поняли идею)

«у а. фета не находим мы ни глубоких мировых мыслей, ни остроумных афоризмов, ни сатирического поэзия его состоит из ряда картин из сжатого изображения немногих неуловимых ощущений души сила фета в том, что поэт наш, руководимый своим вдохновением, умеет забираться в сокровеннейшие тайники души человеческой. область его не велика, но в ней он полный » — писал о поэте а. в. дружинин. и действительно, картины природы, созданные фетом, удивительны и вдохновенны, близки сердцу каждого человека: «сонливое, скупое утро севера» и светлая, бодрая, морозная зимняя ночь, яркая игра луны и загадочное мерцание звезд, томные стоны сосен и запах ночной образы природы, созданные поэтом, предельно конкретны, осязаемы, полны многочисленных деталей и запоминающихся подробностей. вот жаркий летний день, сверкающий и знойный, играет своими яркими, ослепительными красками: «синеют неба своды», тихо плывут волнистые облака. откуда-то из травы доносится неугомонный и трескучий звон кузнечика. невнятно колеблясь, дремлет сухой и жаркий полдень. но неподалеку раскинулась густая липа, в тени ее ветвей свежо и прохладно, полдневный зной не проникает туда («под липой»). фет любит наблюдать за таинством природной жизни, и взору его открывается весь круговорот ее, все многообразие и многоголосие. вот «природы тайный соглядатай» следит за  полетом ласточки над «вечереющим прудом», вот на цветке отчетливо возникают воздушные очертанья бабочки, вот расцветает, полыхая нежным ароматом, царица-роза, чувствующая близость соловья, вот оживляются крикливые цапли, радуясь первым солнечным лучам, вот беспечная пчела вползает в «гвоздик душистой сирени». в лирике фета мы встречаем множество радостных, весенних стихотворений. поэт с замиранием сердца ожидает прихода весны. его душа, волнуясь, прислушивается к ее легкому дыханию, к ее родному призыву, угадывает первые приметы оживления мертвой, зимней природы:

роміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски,прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати. Вона в’язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки. Ненсі- завжди привітна, турботлива, чуйна, люб’язна, але не любила свого імені. Завдяки Поліанні вона полюбила своє ім’я. Священик Пол Форд- був засмученим, в розпачі, писав проповіді, розпочинаючи словами « Горе вам…». Усвідомив свою місію, роль в житті мешканців міста і починав проповіді так: « Радійте, люди, …» В результаті досліджень діти приходять до висновку, що Поліанна стала для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть і в поганому. Вона навчила їх радіти життю! Характеристика головного героя. Пропоную дослідити, завдяки яким рисам характеру Поліанні вдалося змінити життя людей. ( Двоє учнів працюють біля дошки: вибирають риси і фіксують їх на магнітній дошці у вигляді промінців сонця від портрету Поліанни. Ці промінці з ’єднують головного героя з зображеннями інших героїв твору,яких малювали учні з кожної групи. Решта учнів підкреслюють риси в завданні № 3 індивідуальної картки). У кого є доповнення? Заперечення?( Діти доповнюють вибраний перелік рис, або забирають зайві) Узагальніть, завдяки чому Поліанна змінювала світ навколо себе?(Завдяки позитиву і оптимізму, позитивному ставленню до всіх людей, умінню грати в « Радість», тобто бачити тільки хороше). Гра в « Радість». Робота в групах. Багато хто з вас говорив, що хоче навчитись грати в цю гру теж. Давайте спробуємо. Пропоную попрацювати в групах: придумати нерадісну ситуацію, озвучити її, а решта груп знайдуть, чому тут можна порадіти. V. Рефлексія. - Пропоную не менш цікаві завдання за вибором: написати або «Сенкан», або девіз життя Поліанни, або есе про прочитаний твір( в парі, в групі або індивідуально). Сенкан Поліанна Мудра і весела. Живе, радіє та допомагає Усім у радість грати. Оптиміст! Девіз: « Жити- життю радіти!», « Радієш ти, радію я – радіє вся наша Земля!», « Придивись, навколо так багато РАДОСТІ! Живи і радій!». Есе : ця книга- гімн оптимістів. Е. Портер написала її для песимістів, щоб ті подивились на світ іншими очима, наповненими радості, почали радіти і творити прекрасне з радістю.( Думка дитини) - У кого справдився прогноз уроку? Хто навчився грати в « Радість»? VІ. Підсумок уроку. Вже 10 років ця книга надихає мене і допомагає жити, боротися з труднощами, перемагати відчай. Я завжди з четвертокласниками перечитую її ще раз і проводжу урок позакласного читання, малюємо ілюстрації, пишемо відгуки, вірші. Ви ділились сьогодні зі мною своїми враженнями,творчістю,а я хочу поділитись з вами своїм віршем: Поліанно, Поліанно, Хто ти, дівчинко моя? Совість, ангел чи ння Наших душ від забуття. Ти, як промінь сонця, світиш, Як послання із небес. Ти, як ангел мій, дитино, Світлу радість нам несеш. Дай же , Боже,нам щоднини Вчитись жити так, як ти