Н
Объяснение:
Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга "Якщо" увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кі-плінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя-смерть», «дія-пасивність».
Опри́чник — телохранитель, человек, состоящий в рядах опричного войска (отряда телохранителе]), то есть личной гвардии, созданной русским царём Иваном Грозным в рамках его политической реформы в 1565 году.
«Опричник» — более поздний термин для этого явления. Древнеславянское слово «опричь» (наречие и предлог), согласно словарю Даля, означает: «Вне, окроме, снаружи, за пределами чего». Отсюда «опричный» — «отдельный, выделенный, особый». Во времена Ивана Васильевича опричников называли «государевыми людьми». Слово «опричник» вернулось в русский язык стараниями Н. М. Карамзина (употребил в «Истории государства Российского») в начале XIX века и стало нарицательным для тех, кто жестокими мерами боролся с революционерами .
Объяснение:
