Дерзость.
Александр Суворов был великим полководцем. Тридцать пять больших боев и
сражений провел Суворов. В каждом из них он был победителем.
В бою под Фокшанами турки расположили свою артиллерию так, что с тыла,
за спиной у них оказалось болото. Позиция для пушек – лучше не сыщешь;
сзади неприятель не подойдёт, с флангов не обойдёт. Спокойны турки.
Однако Суворов не побоялся болота суворовские богатыри через топи
и как гром среди ясного неба - на турецкую артиллерию сзади. Захватил Суворов
турецкие пушки.
И турки, и австрийцы, и сами русские сочли манёвр Суворова за рискованный,
дерзкий. Хорошо, что через топи солдаты, а вдруг не б?
- Дерзкий так дерзкий, - усмехнулся Суворов, - Дерзость войскам не помеха.
Однако мало кто знал, что, прежде чем пустить войска через болота, Суворов
отправил бывалых солдат, а те вдоль и поперёк излазили топи и выбрали
надёжный путь для своих товарищей. Суворов берёг солдат и действовал
наверняка.
Месяц спустя в новом бою с турками полковник Иловайский решил повторить
Дерзкий манёвр Суворова. Обстановка была схожей: тоже турецкие пушки и тоже
болото.
- Суворову повезло, - говорил Иловайский. – А я что, хуже? И мне повезёт.
Только Иловайскому не повезло. Повёл полковник солдат, не зная дороги. Завязли
солдаты в болоте. Стали тонуть. Поднялся шум, крики. Поняли турки, в чём дело.
Развернули свои пушки и расстреляли русских солдат. Много солдат погибло.
Суворов разгневался страшно. Кричал и ругался до хрипоты.
- Так я же хотел, как вы, чтобы дерзость была, - оправдывался Иловайский.
- Дерзость! – кричал Суворов. – Дерзость есть, а где же умение?

Перш за все, модернізм відзначився увагою до естетичних цінностей, а не до суспільних потреб, обстоюванням справжньої свободи творчості, орієнтацією на кращі зразки європейської літератури. Крім того, кожна стильова модерністська течія на українському ґрунті була відмінною від аналогічної в європейській літературі.

Так, творчість М. Коцюбинського, В. Стефаника, Г. Косинки позначена рисами імпресіонізму, проте письменники, змальовуючи події, «пропускають» їх не через власне «я», як це було у літературі західній, а через душі дійових осіб.

Українські футуристи, на відміну від італійських, не оспівували війн, але заперечували літературну класику й мистецтво взагалі. Основоположник українського футуризму М. Семенко, наприклад, стверджував, що для нього не існує авторитетів, традицій, він «сам собі предок». Проте М. Семенко чимало зробив для оновлення українського віршування.

Символізм в українській літературі, представлений творами О. Олеся, М. Філянського, Г. Чупринки, П. Тичини, Д. Загула та інших, хоч і розвивався під впливом символізму в літературі російській, був позбавлений містики, притаманної останній. Натомість у творах українських поетів-символістів — музичність, широка кольорова гама, сила звукового образу. Захоплені національною ідеєю, вони створюють відповідну систему образів-символів: пустеля — Україна, самотня сосна як уособлення рідного народу в ліриці О. Олеся, вітер у П. Тичини символізує революційні та національно-визвольні сподівання народу.

Особливості модернізму, порівняно з іншими течіями:

Объяснение:

Поява модернізму не була випадковою. Варто зазначити, що у філософії початку XX століття стали переважати песимізм, ірраціоналізм та індивідуалізм. Традиції художньої культури, побудовані на класичних зразках реалізму, коли дія відбувається в певний час, в конкретному місці, а сюжет твору є стрижнем, навколо якого обертаються всі герої і події, були зруйновані.

Новий погляд на світ, як завжди, встановили вчені. Цього разу це були філософи і психологи. Так, французький філософ, викладач університету А. Бергсон доводив, що людина може осягнути природу явищ, «життєвий порив», якщо звернеться не до розуму, а до інтуїції. Тобто для розуміння особливостей художньої творчості і пізнання більше значення мала інтуїція, а не інтелект.