Какие два мира показал автор в этой легенде "Данко"?

уже писала кому - то,рассказ составлен,не скачен.

Я всегда разрывался между 2 огней.Всмысле я хотел заниматься и бегом на длинные дистанции и конструированием самолетов истребителей в нашем местном клубе.Времени у меня не хватало.Преподаватель и тренер жутко критиковали за опоздание или прогул.Маме мне не раз говорила : "Сенечка,надо выбрать что - то одно,иначе останешься у разбитого карыта"- или как еще говорят "За двумя зайцами погонишься,ни одного не поймаешь".Но мне хотелось большего и успеть все.
Вроде совмещать одно с другим,не плохо получалось,и я вовсе позабыл мамины слова.
Но тут проходил в школе,набор в шахматную секцию."Была не была" - сказал я себе и пошел играть за команд родной школы.
Мне жутко везло,и мышление было подходящим,как у Шерлока Холмса - работала дидукция.Скажу срузу,поговорка о разбитом корыте,работала на меня.В то время когда игра в шахматы,выгнали за прогуля из секции,пока отрабатывал бег на короткие дистанции,добегая до крыльца нашего клуба по конструированию,тут же сторож дядя Боря сообщил : "Выгнали тебя Сенька,мест и так мало,а ты еще и не ходишь".Расстроился я конечно,даже хотелось плакать,но я не подавал виду.
Шел я думал,а ведь правда,как в сказке "О рыбаке и рыбке" - остался я ни с чем,а точнее у разбитого корыта. 

Ассоль — головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль — це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей — капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/purpurovi-vitrila-harakteristika-assol/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua