с этим по тебе "Мертвые души" что попало не пишите ​

Мама: знаменитых сочинителей трагедий в  афинах было трое: старший  — эсхил, средний  — софокл и  младший  — еврипид. эсхил был могуч и  величав, софокл ясен и  гармоничен, еврипид напряжён и  парадоксален. один раз посмотрев, афинские зрители долго не  могли забыть, как его федра терзается страстью к  пасынку, а  его медея с  хором ратует за  права женщин. старики смотрели и  ругались, а  молодые восхищались. эсхил умер давно, ещё в  середине столетия, а  софокл и  еврипид скончались полвека спустя, в  406  г., почти одновременно. сразу пошли споры между любителями: кто из  троих был лучше? и  в  ответ на  такие споры драматург аристофан поставил об  этом комедию «лягушки». «лягушки»  — это значит, что хор в  комедии одет лягушками и  песни свои начинает квакающими строчками: «брекекекекс, коакс, коакс!   / брекекекекс, коакс, коакс!   / болотных вод дети  мы,  / затянем гимн, дружный хор,  / протяжный стон, звонкую нашу песню! »

Чим був цікавий для мене роман Р.Л. Стівенсона «Острів скарбів»

Можна з упевненістю говорити, що кожен літературний твір, роман є цікавим з якихось певних і неповторних причин. У кожної людини є улюблені книги, в цьому немає нічого дивного. Втім, слід розуміти, що, крім особистих вподобань, окремо можна виділити класичні твори, які подобаються практично всім без винятку. Одним з таких творів є роман Стівенсона «Острів скарбів». Мені, як і багатьом іншим людям, цей роман надзвичайно сподобався і запам’ятався. Насамперед тому, що він вкрай цікавий і переповнений безліччю дуже цікавих подій. Що ж стало настільки цікавим особисто для мене?

По-перше, такий непідробний інтерес викликав сам сюжет роману. Він вкрай непередбачуваний. Від самого початку і до кінця автор дивує читачів дивовижними і ніким не прогнозованими подіями. На самому початку ми бачимо безліч цікавих образів, роман чіпляє вже з перших рядків, коли розповідається про загадкову історію Біллі Бонса. Потім, вже в розвиток роману, нам разом з героями твору належить відправитися в справжнісіньку дивовижну подорож, а саме – за скарбами на острів.

По ходу мандрівки стає зрозуміло, що екіпаж корабля, який здавався єдиним, насправді не такий однозначний – одна з його частин хоче зрадити і обдурити іншу. Відповідно, в певний момент розгорається конфлікт, стежити за яким теж надзвичайно цікаво. По мірі розвитку роману події змінюються дуже швидко, неможливо передбачити, що ж буде далі. І ось, вже в кінці, коли здається, що позитивні герої програють і загинуть, все знову перевертається з голови на ноги, і позитивні герої все-таки перемагають. Це мені теж дуже сподобалося, бо стало зайвим підтвердженням того, що справедливість, як не крути, а все ж рано чи пізно торжествує.

Цей роман став цікавим для мене завдяки безлічі своїх особливостей і характеристик. Але, думаю, найцікавіше в ньому – це та захопливість, з якою автор передавав події. Роман просто не дає від себе відірватися. Як тільки ти починаєш думати, що все далі за сюжетом ясно і зрозуміло, він дає тобі новий виток розвитку, який робить все набагато цікавішим і захоплює читача дужче. Я дуже радий, що мені вдалося прочитати цей роман. Він став для мене напрочуд цікавим і захоплюючим. Крім того, мені вдалося дізнатися багато нового з того історичного часу, який він описував. На закінчення я можу сказати, що цей твір став одним з моїх улюблених.