ДАЙ ЛУЧШИЙ ОТВЕТ ОЧЕНЬ НУЖНО
Объяснение:
В первой фразе рассказа М. А. Осоргина «Пенсне» содержится утверждение, что вещи «живут своей жизнью». У писателя «часы шагают, хворают, кашляют», «печка шипит», «ножницы кричат». Осоргин активно использует олицетворение, с которого неодушевленные предметы приобретают одушевленные качества. Например, часы не идут, а шагают, как кашель передан бой часов. Часто используется метафора, поэтому у Осоргина повседневны бытовые вещи приобретают свой особый характер: «вещи‑труженики», «демократичный стакан». «Что‑то поразительное» видит Осоргин в украшениях, тонко подмечая все мелочи, он складывает их воедино, рисуя уже не предмет, но человеческий характер.
История пенсне показательна. Автор рассуждает о том, что вещи живут своей жизнью, об их намерениях и действиях. В пример он ставит то, что вещи вдруг теряются и так же неожиданно находятся. Это юмористическое утверждение сродни «закону подлости». Автор рассказывает о пропавшем пенсне, которое исчезло во время чтения. Обыскав все карманы, кресло, книгу, всю комнату и наконец квартиру, так его и не нашел. Зато история поисков пенсне дошла до генеральной уборки, но не смотря на то, что «вся квартира обновилась, посветлела», найти пропавшее пенсне так и не удалось. На автору пришел его приятель, попытавшийся разгадать эту загадку логически, начертив план комнаты, над которым он долго размышлял. Однако эти размышления ровным счетом ничего не дали. Пропавшее пенсне нашлось совершенно неожиданно, но факт его находки рассматривается, как что‑то совершенно естественное: «нужно было видеть физиономию моего пенсне, вернувшегося из долгой прогулки».
Автор относится к этому предмету, как к одушевленному существу, обладающему своим характером, потребностями, живущему собственной жизнью. Как и любое живое существо, пенсне умирает. Его смерть описана автором по всем канонам драмы: «кончило это пенсне трагически», разбившись на мелкие осколки.
Своеобразный подход к изображению вещей Осоргина делает этот рассказ уникальным и вместе с тем забавным.
Маленький принц герой великої казки А. де Сент-Екзюпері.Дорослі не вміють любити, дружити, жаліти, радіти. Через це вони «не знаходять того, що шукають». А щоб знайти, потрібно знати всього два секрети (їх відкриває героєві Лис, який навчив маленького принца мистецтву дружби): «зірко одне лише серце», «ти завжди у відповіді за всіх, кого приручив». Дітям дано інстинктивне розуміння цих істин. Саме тому Льотчик, чий літак зазнав аварію в пустелі, приречений на смерть від спраги, якщо не полагодить свою машину, знаходить в маленькому принці друга, який позбавляє його від самотності і стає для нього тією водою, «яка буває потрібна і серцю». У маленького принца добре серце і розумний погляд на світ. Він працьовитий, вірний у любові і відданий у почуттях. Тому життя маленького принца наповнена змістом, якого немає в житті короля, честолюбця, п'яниці, ділової людини, ліхтарника, географа, - тих, кого герой зустрів у своїй подорожі. А сенс життя, покликання людини - в безкорисливій любові до тих, кому він потрібен. І маленький принц повертається до себе на астероїд, щоб піклуватися про свою єдиною Розі, яка без нього загине.
Що ж про особисту зустрічі з маленьким принцом (я б хотів (а) зустрітися з ним). За багатьма причинами.По перше він дуже загадковий, мрійливість хлопчик з тверезим розумом, чистою душею! По друге його світлі почуття-що те незвичайне, так віддане вірити в любов не кожному до душі.По третє він запав мені до душі.Адже такий хлопчик-це щось надзвичайне!Але все ж таки якби я зустрілася з маленьким принцом я б хотів(ла)перейняти його високі моральні якості насамперед.Як би пройшла ця зустріч незнаю,про це я можу тільки мріяти!
Объяснение:
