объяснение:
первыми идут смутные воспоминания младенчества: кормилица, продолжительная тяжёлая болезнь, новый дом. чаще всего в памяти всплывает образ дороги и матери, любившей серёжу больше других детей. после болезни серёжа стал восприимчивым и пугливым. мальчик был увлечён чтением. мама, из последних сил выходившая сына, стала себя плохо чувствовать, и вместе с отцом уехала лечиться в оренбург. дети были отправлены к деду в багрово. серёже здесь не нравится: дед был подвержен вспышкам гнева и прохладно относился к внуку, считая его «маменькиным сынком».
вновь длинная дорога и дети оказываются дома. вскоре серёжу начинают учить письму. отец покупает землю в сергеевке, куда они и переезжают на лето. автор часто вспоминает книги, подаренные ему в детстве. он начинает выдумывать всякие , забавляя этим маму и несколько пугая отца.
заболевает дед, и семья отправляется в багрово. сережу мучают предчувствия. почти сразу после их приезда, дед умирает, а мальчик задумывается о страдании. мама чуть не умирает во время рождения еще одного сына. вскоре они насовсем переезжают в багрово. бабушку, гневную старушку, внук так и не смог полюбить. в деревне мальчика ждут яркие впечатления: первая весна, полевые работы, природа.
осенью багровы едут в гости в чурасово, и отец обещает бабушке вернуться к праздникам, но они задерживаются. отец видит дурной сон и наутро становится известно о плохом самочувствии бабушки. в спешной дороге обратно вся семья чуть не тонет в реке при переправе. бабушка серёжи умирает в тот же день, и её смерть потрясает всех.
позже багровы едут в казань, планируя побыть там недолго, но в итоге это станет поворотным моментом: именно тут серёжа пойдёт учиться в гимназию, что станет началом самого значимого периода в жизни аксакова.
аксаков в своем произведении раскрыл процесс психологического и нравственного формирования своей личности.
главные герои
главные героисережа багров - маленький мальчик, добрый, любящий, открытый.
другие персонажи
отец - заботливый, мягкий, семейный мужчина.
мать – болезненная, немного нервная женщина, любящая сережу больше других детей.
сестра – младшая сестренка сережи, которая любит своего братца.
бабушка и дедушка – родители отца, старые, строгие люди.
прасковья ивановна куролесова – тетка отца, богатая, властная, но добрая женщина.
моё мнение:
это не рассказ, а повесть, причём биографическая, а учит (не люблю, когда на художественное произведение смотрят так примитивно, но понимаю, что такие некорректные в школе) она быть внимательнее к детям, к их восприятию окружающего мира, к их неумению делить первые жизненные впечатления на главные и второстепенные.
Сенс назви оповідання О. Генрі «Дари волхвів»
За переказами, дари волхвів - це дорогоцінні пахощі, які три мудреці волхва піднесли немовляті Ісусу. Вони побачили, як спалахнула зірка на сході, і зрозуміли, що народився світу. Звідси пішов звичай в Різдво дарувати своїм близьким подарунки.
В оповіданні О. Генрі все відбувається по іншому. «Мебльована кімнатка за вісім доларів на тиждень. В обстановці не те, щоб кричуща злидні, але швидше красномовно мовчати бідність. Внизу, на парадних дверей, ящик для листів, у щілину якої не протиснувся б жоден лист, і кнопка електричного дзвоника, з якої жодному смертному не пощастило б витиснути ні звуку », - так описується маленька квартирка, у якій проживають молоде подружжя. Юна Делла хоче вибрати подарунок на Різдво для чоловіка, адже Різдво - свято, яке прийнято відзначати в колі сім'ї, з близькими і коханими людьми і робити один одному подарунки. Вони люблять один одного, і ніякі скарби не здаються Делле гідними чоловіка. Але вся несправедливість і правда життя полягає в грошах: «Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. З них шістдесят центів монетами по одному центу. За кожну з цих монеток довелося торгуватися з бакалійником, продавця овочів, м'ясником так, що навіть вуха горіли від безмовного несхвалення, яке викликала подібна ощадливість ... Один долар вісімдесят сім центів. А завтра Різдво ... »А як хотілося б подарувати своїй коханій людині набагато більше, ніж можна собі дозволити. Це сумно, але з цим нічого не поробиш.
Делла не шкодує свій скарб - волосся, адже «скільки радісних годин вона провела, придумуючи, щоб таке йому подарувати до Різдва! Що небудь зовсім особливе, рідкісне, дорогоцінний, що небудь, хоч чуть чуть гідне високої честі належати Джиму ». Вона нітрохи не шкодує, коли йде продавати своє волосся, щоб купити вподобану ланцюжок для годинника і подарувати її чоловікові. Хоча одну мить страху все ж було. «Господи, зроби так, щоб я йому не розподобались ла вона, почувши кроки Джима на сходах. А скільки радісних передчуттів було в її голові: «При такому ланцюжку Джиму в будь-якому суспільстві не негоже буде поцікавитися, котра година».
Виявилося, що і Джим думав про те ж. Його сама дорогоцнна річ - золотий годинник, що належали його батькові і дідові. Але й він гаряче бажав зробити найкращий подарунок своїй коханій, щоб виконати її мрію. «На столі лежали гребінці, той самий набір гребенів - один задній і два бічних, - яким Делла давно вже благоговійно любувалася в одній вітрині Бродвея. Чудові гребінці, справжні черепахові, з вправленими в краю блискучими камінцями, і якраз під колір її каштанового волосся. Вони коштували дорого ... »
Фінал оповідання і сумний, і щасливий одночасно. Сумний момент полягає в тому, що подарунки для обох виявилися занадто гарні. Немає більше волосся, які переливалися і блищали, «точно струменя каштанового водоспаду», «спускалися нижче колін і плащем огортали майже всю її фігуру». Але немає і золотих годинників, до яких із такою любов'ю і нетерпінням підбиралася ланцюжок. Невже всі старання дарма і подарунки так і залишаться дорогими, але непотрібними? Щасливим же моментом є те, що чоловік і дружина зробили один одному безцінні подарунки, вони подарували любов, відданість, показали готовність пожертвувати один для одного найбільшими скарбами.
О. Генрі лише в останньому абзаці розповіді як би прояснює сенс його назви. Волхви піднесли мудрі й щедрі дари, передрікає велич Ісуса. Тут же розказано про великого самозречення, готовності заради своєї любові на будь-які жертви. Проста людська любов, яку автор підносить на висоту мудрості волхвів, - це величезний подарунок, який не купити ні за які гроші.
. О. Генрі з посмішкою схвалює вчинки своїх героїв. У тексті є авторське відступ: «А я тут розповів вам нічим не примітну історію про двох дурних дітей ... Із всіх дарувальників ці двоє були мудрими». Здатність відмовитися від скарби заради коханого, заради того, щоб в свято доставити йому (або їй) найбільше задоволення - ось сенс відносин між людьми. І чим більше жертва, тим сильніше наша любов.
Объяснение:
