
Випадковістьі неминучість…Саме вони іноді вирішують та з’єднують серця і долі двох людей. Простий збіг обставин – але «Ґрей і Ассоль знайшли одне одного вранці літнього дня, повного неминучості».
Ще з дитинства Ассоль відчула на собі громадську думку: в неї «кидали грязюкою і дражнили», її цуралися та били, принижували; Була самотня, дивакувата для інших, проте віддана своїй «Пурпуровій мрії».
Стосовно Артура Ґрея: «Він народився капітаном, хотів бути ним та став ним». «Ґрей ішов до мети зі зціпленими зубами та зблідлим обличчям», «він мовчки зносив глум, знущання й неминучу лайку» до того часу, поки не став капітаном).
Якби Артур не вирішив цієї ночі порибалити у тому лісі, де спала стомлена Ассоль, то мрія героїні була не здійснена, герой надалі плавав у морі, та не знайшов споріднену душу.
ответ: ЯВЛЕНИЕ XII Хлестаков заигрывает с Марьей Антоновной, которая тоже не прочь. Та, правда, побаивается, что залетный гость просто смеется над ней. Тот убеждает ее в обратном. Хлестаков целует девицу в плечико, та изображает возмущение, а Хлестаков — раскаяние и любовь. Падает на колени. ЯВЛЕНИЕ XIII Это видит входящая Анна Андреевна. Прогоняет дочь. Хлестаков снова падает на колени: “Сударыня, вы видите, я сгораю от любви”. Вовсю волочится за маменькой. Ну и что, что замужем. “Руки вашей, руки ЯВЛЕНИЕ XIV Вбегает Марья Антоновна. Вскрикивает от удивления. Маман делает внушение дочери. Хлестаков хватает за руку Марью Антоновну: “Анна Андреевна, не противьтесь нашему благополучию, благословите постоянную любовь! ” Маман в изумлении. Снова ругает дочь. ЯВЛЕНИЕ XV Вбежавший, запыхавшись, городничий умоляет Хлестакова “не погубить его”. Купцы, унтер-офицерша — все лгуны. Тут Анна Андреевна сообщает о том, что Иван Александрович просит руки их дочери. Городничий не смеет верить своему счастью. Довольные родители благословляют молодых. Городничий подпрыгивает от радости.
Объяснение: