Объяснение:
«Епічний театр» (нім. episches Theater) — театральна теорія драматурга і режисера Бертольта Брехта, що зробила значний вплив на розвиток світового драматичного театру[1]. Теоретично розроблені Брехтом методи побудови п'єс і спектаклів: поєднання драматичної дії з епічною розповідною, включення в спектакль самого автора, «ефект очуження» як б представити явище з несподіваного боку, а також принцип «дистанціювання», що дозволяє акторові висловити своє ставлення до персонажа, руйнування так званої «четвертої стіни», що відокремлює сцену від залу для глядачів, і можливість безпосереднього спілкування актора з глядачем — міцно увійшли в європейську театральну культуру.
Свою теорію, що спирається на традиції західноєвропейського «театру вистави», Брехт протиставляв «психологічному» театру («театру переживання»), який пов'язують зазвичай з ім'ям К. С. Станіславського, саме для цього театру розробив систему роботи актора над роллю. При цьому сам Брехт, як режисер, в процесі роботи охоче користувався і методами Станіславського і корінну відмінність бачив у принципах взаємин між сценою і залом для глядачів, в тому «надзавданні», заради якого ставиться спектакль. В останні роки Брехт готовий був відмовитися від терміну «епічний театр», як занадто розпливчастого, але більш точної назви для свого театру не знайшов [2]. Ідеї Брехта захопили найбільших театральних режисерів другої половини XX століття, Жан Люк Годар переніс їх і в кінематограф [3]; але сформульовані драматургом принципи були розраховані на тих, хто, за його словами, «заслуговує звання художника», і найменш продуктивним виявилося буквальне слідування його теоретичним есе.
фициальные «Санктпетербургские Ведомости» и неофициальная «Северная Почта» , весьма усердно перепечатывавшие из заграничных газет сведения о бурях, наводнениях, землетрясениях и тому подобных явлениях природы, а также об урожае хлебов и плодов, в течение лета и осени 1811 г. были буквально переполнены сообщениями о действительно необычных климатических аномалиях этого года. После необычайно жаркого и засушливого лета в средней Европе наступила исключительно теплая осень. Все это, повидимому, вызвало необыкновенный урожай винограда, как по изобилию плодов, так и по высокому качеству вина. «Нынешнее вино превзойдет добротою ви́на всех прежних лет, не исключая даже и 1748 г. » — было сказано в корреспонденции из Вюртемберга, помещенной в № 83 «Северной Почты» . В другой корреспонденции, «с берегов Мейна» , в № 66 «Северной Почты» , говорилось об ожидании редкого вина, каковое было в 1540 г. , «вино сие сравнивали тогда с Мальвазиею» . Вообще в газетах 1811 г. было очень много указаний на богатейший урожай винограда.
А так как в 1811 г. , начиная с августа месяца, появилась комета, по своему положению на небе весьма удобная для наблюдателей северного полушария и достигшая в сентябре и октябре яркости, еще невиданной современным ей поколением, то естественно, что народ связал необыкновенные климатические условия осени 1811 г. , а также и урожай винограда с появлением этой кометы. На это есть прямые указания в известиях из Парижа и Брюсселя, помещенных в №№ 81, 88 и 95 «Северной Почты» .
Поэтому и вино, полученное из этого винограда, оказавшееся действительно превосходного качества, осталось связанным с кометою. Это видно хотя бы из сообщения «с берегов Мейна» в № 62 «Северной Почты» 1818 г. , в котором при обсуждении разных обстоятельств, предсказывавших и в 1818 г. хорошее вино, было сказано: «сумнительно, однако, чтоб оно было так хорошо, как в 1811 г. полученное, когда видима была комета» .
Главным же доказательством того, что именно вино сбора 1811 г. получило название вина кометы, являются две журнальные заметки 1843 г. , когда, по поводу нашумевшего в том году внезапного появления новой яркой кометы, вспомнили и о ее знаменитой предшественнице.
Объяснение:
