Объяснение:
Перші рядки вірша «Я помню чудное мгновенье» відомі практично кожному. Це одне з найвідоміших ліричних творів Пушкіна. Поет був дуже влюбливим людиною, і багато свої вірші присвячував жінкам. У 1819 р він познайомився з А. П. Керн, яка на довгий час захопила його уяву. У 1825 році, під час заслання поета в Михайлівському, відбулася друга зустріч поета з Керн. Під впливом цієї несподіваної зустрічі Пушкін і написав вірш «Я помню чудное мгновенье».
Коротке твір є зразком поетичного визнання в любові. Всього в декількох строфах Пушкін розгортає перед читачем довгу історію взаємин з Керн. Вираз «геній чистої краси» дуже влучно характеризує захоплене поклоніння перед жінкою. Поет закохався з першого погляду, але Керн під час першої зустрічі була заміжня і не могла відповісти на залицяння поета. Образ прекрасної жінки переслідує автора. Але доля на кілька років розлучає Пушкіна з Керн. Ці бурхливі роки стирають з пам'яті поета «милі риси».
У вірші «Я помню чудное мгновенье» Пушкін показує себе великим майстром слова. Він володів дивовижною здатністю сказати про нескінченно чому всього лише в кількох рядках. У невеликому вірші перед нами постає проміжок в декілька років. Незважаючи на стислість і простоту стилю автор доносить до читача зміни в свій душевний настрій, дозволяє пережити радість і печаль разом з ним.
Вірш написаний у жанрі чистої любовної лірики. Емоційний вплив посилено лексичними повторами кількох фраз. Їх точна розстановка надає твору свою неповторність і витонченість.
Творча спадщина великого Олександра Сергійовича Пушкіна величезна. «Я помню чудное мгновенье» - одна з найдорожчих перлин цього скарбу.
Объяснение:
Абай Кунанбаев ярко осветил своей деятельностью
в казахскую литературу и духовный мир народа.
Абаю оказалась близка поэзия Пушкина, Лермонтова, Гете и Байрона. Он в своих переложениях их на казахский тонко передавал дух переводимых стихов и адаптировал к мироощущению соплеменников
«Власть – это принуждение». Это слова Абая, точнее выражение его протеста против существовавшей власти. Гениальный поэт говорил истину прямо, без обиняков. Хотя Абай принадлежал к социальной элите общества, был выходцем из аристократии, он выступал на стороне оппозиции и разоблачал пороки современной ему власти.
Поэт, имея такого богатого отца и видного деятеля, который принадлежал к касте правящей знати, как Кунанбай, вроде должен был, наоборот, выступать на стороне власти и служить правительству.
В действительности, Абай всей силой своего творчества и пера боролся не с властью, а с невеждами, которые сумели, используя хитрость и ловкость, добиться власти и стали причиной упадка нравов, деградации общественной морали.
Он боролся с бесстыдством черни, которая обладала властью, но «не обладала ни светлым умом, ни доброй волей в сердце своем». Алчность и тупость волостных правителей и биев, которые были не различать где добро, а где зло, не могли быть преодолены
P. S ПИСАЛА БЫСТРО, ЗА ОРФОГРАФИЮ И ПУНКТУАЦИЮ НЕ РУЧАЮСЬ. ПРОВЕРЯЙТЕ
