На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
Главным героем сказки является помещик. Он живет в своем имении в некотором царстве, в некотором государстве: "В некотором царстве, в некотором государстве жил‑был помещик, жил и на свет глядючи радовался." Помещика зовут князем Урус‑Кучум‑Кильдибаевым: "...российский дворянин, князь Урус‑Кучум‑Кильдибаев, от принципов отступил!" Помещик - богатый человек. У него много крестьян, земель и т.д.: "Всего у него было довольно: и крестьян, и хлеба, и скота, и земли, и садов." Помещик является глупым человеком, дураком: "И был тот помещик глупый, читал газету «Весть»..." "Но Бог знал, что помещик тот глупый..." "Вот уж третий человек его дураком чествует, третий человек посмотрит‑посмотрит на него, плюнет и отойдет. Неужто он в самом деле дурак?" У помещика изнеженное, мягкое и белое тело, не привыкшее к труду: "...тело имел мягкое, белое и рассыпчатое." "Теперь‑то я понежу свое тело белое, тело белое, рыхлое, рассыпчатое!" На досуге глупый помещик любит раскладывать пасьянс: "Что это я все гранпасьянс да гранпасьянс раскладываю!" "...в это время на глаза попалась колода карт, то махнул на все рукою и начал раскладывать гранпасьянс."
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2016/11/harakteristika-dikij-pomeshhik-saltykov-shhedrin-opisanie.html?m=1
