«Датою народження» жанру детективу вважається 20 квітня 1841 року, коли було вперше надруковане оповідання Едгара По «Вбивство на вулиці Морг», а згодом «Таємниця Марі Роже» (1843) і «Украдений лист» (1844), спільним головним героєм яких був меланхолійний приватний детектив та інтелектуал Дюпен.
провідні ознаки детективу.
1) наявність злочину й загадки, пов’язаної з ним;
2) злочин повинен бути розкритий не за до збігів, випадковостей чи фантастичних подій, а виключно логічним методом;
3) образ сищика (слідця) — того, хто розгадує таємницю, який має бути найрозумнішим серед персонажів і не може бути злочинцем;
4) у слідця має бути щиросердний друг, який ігає за розгадуванням таємниці, а нерідко розповідає про хід розслідування читачам;
5) мінімум описів і відсутність розлогих характеристик;
6) читач має рівні з персонажами можливості для розкриття загадки, він неначе включений у процес розумової дії, пов’язаної з розслідуванням;
7) у фіналі загадка обов’язково має бути розгадана, а зло викрите.
Объяснение:
