Виписать саме головне 3 речення. Класицизм як художня система склався в XVII столітті й охоплювала не лише літературу, а й інші види мистецтва: живопис, скульптуру, архітектуру,
музику. Назву класицизм ввели в ужиток на початку XIX століття,
підкреслюючи, що митці цього напряму наслідували античну «класику»,
брали її за взірець.
Мета класицистичного мистецтва - створити художні твори за законами
гармонії ї логіки, тому митці цього напряму виробляють певні правила,
дотримання яких було обов’язковим.
Філософським підґрунтям класицизму був раціоналізм - учення, яке
стверджувало, що головний інструмент пізнання світу - це розум.
Засновником філософії раціоналізму був Рене Декарт. Паралельно з
філософією раціоналістів будувалася і естетична програма класицистів. Тому
«Поетичне мистецтво» Ніколя Буало було справжнім гімном раціоналізму.
Книга складалася із чотирьох пісень. Перша - присвячена принципам
побудови поетичних творів, друга і третя - характеристиці окремих
літературних жанрів, а четверта - насичена моралізаторськими настановами.
Проте першими теоретиками класицизму стали гуманісти доби Відродження.
Античну драму вони вважали взірцем художньої досконалості, на цей взірець
вони й пропонували орієнтуватися драматургам. Французькі поети доби
Відродження втілювали в життя теоретичні принципи «Поетики»
Аристотеля.
Найбільшого розвитку класицизм досяг у Франції, де у XVII столітті починає
складатися абсолютна монархія, і мистецтво, яке підкоряється правилам,
влаштовує абсолютистів, стає часткою державної ідеології.
Основні правила класицизму:
1. Класицисти утверджували вічність ідеалу прекрасного, що спонукало їх
наслідувати традиції античних майстрів. Вони вважали, якщо одні епохи
створюють зразки прекрасного, то завдання митців наступних часів полягає в
тому, щоб наблизитися до них. Звідси - встановлення загальних правил,
необхідних для художньої творчості.
2. У літературі простежувався чіткий розподіл за певними жанрами:
- високі (ода, епопея, трагедія, героїчна поема);
- середні (наукові твори, елегії, сатири);
- низькі (комедія, пісні, листи у прозі, епіграми).
Для кожного жанру регламентувалися мова і герої. Так, трагедії класицизму
притаманна була піднесена, патетична мова.
У комедіях використовувалася проста мова, обов'язковим був сатиричний
струмінь, діяли побутові персонажі. Жанрові форми нової літератури
класицистами ігнорувалися, особливо це стосувалося прозових жанрів, які,
незважаючи на їхню велику популярність у сучасній літературі, були відсунуті у класицизмі на другий план. Жанровими домінантами
класицистичної літератури були ода і трагедія.
3. Важливим елементом в естетиці класицизму були вчення про розум як
головний критерій художньої правди і прекрасного в мистецтві. Класицисти
вважали, що античні майстри творили за законами розуму. Письменникам
нового часу теж слід дотримуватися цих законів.
4. Характери чітко поділялися на позитивні і негативні.
5. Драматичні твори (трагедія, комедія) підпорядковувалися правилу трьох
єдностей - часу, місця і дії. П'єса відтворювала події, які відбувалися
протягом одного дня і в одному місці.
6. Чітка композиція твору мала підкреслювати логіку задуму автора і певні риси
персонажів.
7. Для класицизму загалом характерні аристократизм, орієнтація на вимоги,
смаки вищої суспільної верстви, хоча деякі представники класицизму
порушували це правило (наприклад, Мольєр).
8. Естетичну цінність для класицистів мало лише вічне, непідвладне часу, як
твори античності. Наслідуючи давніх авторів, класицисти самі створювали
"вічні" образи, які назавжди увійшли до скарбниці світової літератури
(Тартюф, Сід, Гора-цій, Федра, Андромаха, міщанин-шляхтич, скнара тощо).
Класицисти наполягали на виховній функції літератури та мистецтва. Причому
засобом виховання "гарного смаку" є ні дидактизм, ні моралізаторство.
Виховувати людину має насолода, яку мусить давати мистецтво.
Постійним предметом обговорення в теорії класицизму, особливо в другій
половині XVІІ ст., стає категорія «гарного смаку», що сприймається не як
смак індивідуальний, а як «норма», котру виробляють кращі письменники.
«Гарний смак» класицизму надає перевагу лаконізму перед багатослів’ям,
простоті перед складністю, поміркованості перед екстравагантністю
