Відповідь:
Можна проаналізувати образ Івана Сили у такий б:
Іван Сила – видатна українська постать, важкоатлет, що був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. Цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.
По приїзду до міста Іван влаштовується вантажником на вокзал. І вже тут проявляє свою силу та талант: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». Він – дужий від природи, має силу підіймати багато важкого та не стомлюватись.
Познайомившись з Брякусом у місті та ставши на шляху до слави, Іван не покинув роботи: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».Тобто окрім вищезгаданих позитивних рис, важкоатлет є ще й працьовитою людиною. Доктор його всіляко розвивав. Одного разу Іван потрапив у таку ситуацію: подали обід і поклали велику купу різноманітних виделок та ложок. Вдома, звичайно, чоловік так не харчувався, та й норм етикету не знав. Брякус дозволив йому їсти так, як зручно, проте Іван відказав, що навчиться.
Іван – чуйна людина, тому смерть любого тренера важко його вразила: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці». Він дуже щирий, відкритий, співчутливий. Окрім цього, найдужчий чоловік планети є гарним товаришем та другом, готовим швидко прийти на до Серце Івана турбується не лише про себе, його вражають знущання з тварин, суспільна несправедливість та чимало інших важливих для людства проблем. Отже, Іван Сила у творі О. Гавроша наділений найкращими рисами, які він мав не лише від народження, а й розвивав у собі протягом усього життя.
Детальніше - на -
Пояснення:
В детстве я очень любила своего друга Женьку!
Зимой мы с ним катались на санках,лепили снежную бабу и играли в "снежки".
Летом мы семьями ездили отдыхать на море.Как сейчас помню,море было таким синим, синим,теплым,теплым!Мы с Женькой как только приходили на пляж,то бегом в море,купаться.Осенью мы гуляли по парку, мы с ним любили бродить по опавшим листьям и слушать как шуршить листва под ногами.
Я так любила своего друга,даже не могла представить,что будет тогда,когда он уедет далеко далеко и оставит меня одну.Каждый день я видела его карие глаза,темные волосы и милую улыбку.
Но однажды Женька сильно заболел.Не выходил гулять.Я с мамаой пришла к нему в гости,чтобы его проведать.Как только мы с мамой зашли в его квартиру,я увидела его плачушею маму сидевшую напротив его кровати.Я подошла к Женечки,он так плохо выглядел.Его бледное исхудавшее тело,потускневшие глазкиИз моих глаз потекли слезы.Я свозь слезы посмотрела на него,он попытался мне улыбнуться
Вскоре его увезли в Москву,отправили на лечение.У него был ракЯ плакала каждый день.Я так скучала по нему...
Была середина осени,эти опавшие листья так уныло смотрелись на серой земли,теперь они не казались мне такими интересными,как в то время когда рядом со мной был Женька.Без него время так медленно тянулось,мне уже не хотелось выходить на улицу,как же я буду без него.Я очень за него скучала,очень переживала за него.
Уже лето.Я проснулась слишком рано и пошла на кухоньку попить водички.Посмотрела в окно и увидела машину из которой выносили спящего Женьку.Я как заорала от радости,я перебудила весь дом,я разбудила маму,папу и всех соседей.
Позонили в дверь.Моя мама открыла.Там стояли Женька и его маму,я кинулась к нему на шею,обняла."Ах,эти мягкие волосы,эти глазки,я некому его не отдам"- подумала я.Я схватила его за руку и мы выбежали во двор.Лето,оно стало таким замечательным с ним,солнце засветило ярче!
Это было самым радостным событием в моей жизни.Оно оставило глубокий след в моей жизни!
