(Безіл Голворд відзначає подвійну сутність лорда Генрі: «Дивна ти людина! Ніколи не говориш нічого морального і ніколи не робиш нічого аморального. твій цинізм — тільки поза». Усі слова і дії лорда Генрі стосовно Доріана Ґрея послідовні й переслідують певну мету. Лорд Генрі не збирається розбещувати головного героя, адже згідно з його теорією це знищить прекрасний образ Доріана. Навпаки, він прагне зробити все, аби зберегти красу свого друга. Перше, що робить лорд Генрі,— намагається переконати Доріана в цінності молодості й краси. І ця спроба увінчалася успіхом. роздуми Генрі Воттона спонукали Доріана прагнути вічної молодості. Отже, навіть не будучи аморальним у власних вчинках, можна навчити аморально жити інших людей.)
Князь Владимир выдает свою меньшую дочь Людмилу за «князя храброго Руслана». Празднество в самом разгаре, гости слушают песню «сладостного певца» Баяна молодоженов. Однако не все веселятся, «в унынье, с пасмурным челом» сидят три витязя, соперники Руслана – Рогдай, Фарлаф, Ратмир.
После пира молодые отправились в свои покои. Неожиданно грянул гром, в комнате потемнело, и «кто-то в дымной глубине / Взвился чернее мглы туманной». Руслан в отчаянии обнаруживает, что Людмила пропала. Узнав о случившемся, князь Владимир обещает тому, кто сможет ее разыскать, руку дочери и полцарства. Руслан, Рогдай, Фарлаф и Ратмир отправляются в разные стороны на поиски Людмилы.
