Продовжити речення... Працюємо з текстом стор. 174-197 (в зошиті)
1.
Серед цих чагарів...
2.
Аж раптом...
3.
Це була несподіванка...
...Було близько...
4.
5.
З тяжким серцем...
6.
Найбільша небезпека...
7.
Наприкінці другої години...
— Проте від цього...
8.
9.
Я бачив, що...
10.
Я здогадався...
11.
Це відкриття...
12.
Через це я...​

Кульминация рассказа несет в себе освобождающую силу и просветление остывшей в годы войны души. Иванов узнал в бегущих наперерез поезду ребятишках своих детей и медленно "возвращается" в нормальный, уже послевоенный мир, где главное - любовь, заботы, человеческое тепло: 
"Иванов закрыл глаза, не желая видеть боли упавших обессилевших детей, и сам почувствовал, как жарко стало у него в груди, будто сердце, заключенное и томившееся в нем, билось долго и напрасно всю его жизнь, и лишь теперь оно пробилось на свободу, заполнив все его существо теплом и содроганием. Он узнал вдруг всё, что знал прежде, гораздо точней и действительней. Прежде он [Иванов] чувствовал другую жизнь через преграду самолюбия и собственного интереса, а теперь внезапно коснулся её обнажившимся сердцем» . 
Испытав нравственное потрясение, герой приходит к нравственному очищению, прозрению. В литературе такое явление называется катарсисом (от греч. очищение).

Друг - це людина, яка сприймає тебе таким, яким ти є і ніколи не зрадить. Я хотів би дружити з Остапом.
 Андрій- хороший хлопець, яле він зрадив свою відчизну. Це найгірше із того, що він мвг би зробити. Він зрадив не лише свого батька, ай чвою країну, свою віру. І все це лише заради дівчини. Мені такий друг не до вподоби, і я вважаю, що Тарас зробив правильно, вбивши Андрія.
  А ось остап - справіжній друг. Він вірний і батькові і Україні. Він до останнього терпить муки і катування, але не здається полякам. Такий друг ніколи не зрадить.
   Отже, я б краще дружив з Остапом.