Ташмухамедов Муса (Айбек) повесть детство 5 тестов​

  Советский поэт и прозаик Анатолий Владимирович Жигулин родился 1 января 1930 года в селе Подгорное Воронежской области. 
Отец будущего поэта был выходцем из крестьян, работал почтовым служащим. Мать - Е. М. Раевская правнучка поэта-декабриста Владимира Раевского. В старших классах Анатолий начал писать стихи, и весной 1949 года впервые опубликовал их в воронежской газете. 
В 1948 году Толя Жигулин вступил в  подпольную Коммунистическую партию молодёжи. Хорошо законспирированная организация насчитывала около 60 человек, но в сентябре 1949 г. начались аресты. В июне 1950-го решением Особого совещания Жигулин был осуждён к 10 годам лагерей строгого режима. Пребывание в тюрьме во время предварительного следствия, жизнь в Тайшетском лагере и на Колыме подробно описаны в повести Жигулина «Чёрные камни» (1988) и в стихах. 
В 1954 г. Жигулин был освобожден по амнистии, а в 1956 г. полностью реабилитирован. В 1959 г. выходит его первая книжка стихов «Огни моего города», затем сборник «Костер-человек» (1961), а в 1963 г. - первый московский сборник стихов «Рельсы». В этом же году Анатолий Жигулин поступает на Высшие литературные курсы и, переехав в Москву, становится профессиональным литератором.  
Несмотря на регулярное издание поэтических книг, Жигулин стал особенно знаменит в период Перестройки. Заметным событием в «лагерной» литературе стала автобиографическая повесть Анатолия Жигулина «Черные камни» (1988), спокойно, без сентиментальности и истерического надрыва, рассказывающая о «преступлении» юного литератора перед социалистическим государством, наказании и долгом пути обретения истины. Об этом же написаны в разные годы стихи, вошедшие в сборник «Летящие дни» (1989). Жигулин занимался также стихотворными переводами, писал эссе. 
Умер Анатолий Жигулин в Москве 6 августа 2000 года. 

Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять» аналіз – тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет та інші питання розкриті в цій статті.

Зміст «Гуси-лебеді летять» аналіз твору Герої твору «Гуси-лебеді летять»

Особливості твору «Гуси-лебеді летять» Про що «Гуси-лебеді летять» «Гуси-лебеді летять…» історія створення «Гуси-лебеді летять» аналіз твору Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком.

Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).