удо – самая необъяснимая вещь на свете. Пока не доказано, как чудеса случаются, но известно одно: они случаются там, где в них верят. Еще Альберт Эйнштейн говорил, что есть два прожить жизнь: так, будто чудес не бывает и так, будто вся жизнь – чудо.
И если вы еще не до конца поняли, как это работает, мы составили для вас самое подробное описание появления чуда. Может, оно не совсем логично и последовательно, но с чудесами просто не бывает. Такова их природа:
Чудеса – существуют.Но происходят только с теми, кто в них верит.Вера в Чудеса – это уже само по себе нереальное Чудо.Объяснений и доказательств Чуду нет.Хочешь верь, хочешь – не верь.Но на всякий случай – верь, все равно ничего не теряешь.Чудеса начинают происходить тогда, когда их совсем не ждешь.Но в то же время веришь.Не ждешь, но веришь – понятно?Да-да, вот так. Чудеса существуют на стыке несовместимого.У лютому 1831 р. поміщик Шевченка П. Енгельгардт приїхав до Петербурга. Газета «Санкт-Петербургские ведомости» в додатку до № 36 від 12 лютого 1831 р., в хроніці «Приехавшие в столичный город С.-Петербург 9 февраля», повідомляла, що із Вільно прибув «генерала от инфантерии Римского-Корсакова адъютант гвардии Уланского полка ротмистр Энгельгардт». Разом з П. Енгельгардтом або слідом за ним з обозом дворової челяді прибув до Петербурга і його козачок, уже сімнадцятирічний юнак, Тарас Шевченко.
Облишивши у зв’язку з переміщенням О. Римського-Корсакова в Петербург свою службу в нього, П. Енгельгардт вирішив осісти в столиці. Він найняв помешкання в будинку Щербакова на вулиці Моховій, що була на той час аристократичною частиною міста, поблизу Літнього саду (теперішня адреса — Мохова, 26). Звідси почалося поступове ознайомлення Шевченка з столицею — «Північною Пальмірою», як називатиме він згодом Петербург у російських повістях. На той час центральні частини Петербурга набули завершеного архітектурного вигляду. Перед юним Шевченком поставали неповторні своєю красою архітектурні ансамблі, площі, вулиці, набережні. Водночас виявлялися соціальні контрасти міста: за розкішними декораціями, створеними талантом К.-Б. Растреллі, Дж. Кваренги. К. Россі, — картини народних злигоднів, убозства, безпросвітності.
Перебування в Петербурзі відкривало перед Шевченком нові можливості для розумового, духовного розвитку. В його становищі назрівали неминучі зміни. З підліткового «козачкового» віку він уже виріс, не лишивши панові жодних надій на те, що з нього може вийти спритний, слухняний лакей. Невгамовною пристрастю юнака лишалося прагнення малювати, стати художником. Він невідступно прохає П. Енгельгардта дати йому можливість вчитися малярству. Зрештою 1832 р. П. Енгельгардт віддав його на навчання до одного з майстрів петербурзького малярського цеху В. Ширяева.
Час укладення
