Самостійна робота. «Наймичка» «Пролог»

1. Караючи свою нещасливу долю, Ганна зверталася до:

а) широкого степу; б) Бога; в) туману; г) батьків.

2. Під час блукання у неділю вранці-рано героїня наспівувала:

а) «Ой степи широкії»; б) «Ой у полі могила»;

в) «Кукувала зозуленька»; г) Ой у полі вітер віє».

Розділ І

3. Трохим з Настею сумували через те, що:

а) були бідними; б) повсякчас втрачали здоров’я;

в) вимушені працювати на пана; г) не мали дітей.

Розділ ІІ

4. Дід виїхав до Городища, аби:

а) придбати необхідних ліків;

б) відвідати сина, який там служив у війську;

в) запросити до себе кумів; г) продати дещо з хатнього краму.

Розділ ІІІ

5. Чому старі вирішили прийняти до себе наймичку? Бо:

а) вважали себе за багатих; б) вже нездужали;

в) вона дуже сльозно просила;

г) їм важко було працювати на городі.

6. Після тривалих страждань Ганна відчула себе щасливою тоді, коли:

а) знаходилася поруч зі своєю дитиною;

б) мала можливість заробити на хліб;

в) підкинула власну дитину чужим людям;

г) батьки дозволили їй повернутися додому.

Розділ IV

7. Рід діяльності Марка:

а) ковальство; б) чумакування; в) мисливство; г) гончарство.

Розділ V

8. Під час весілля Марка, Ганна:

а) обробляла городину; б) співала і танцювала;

в) жебракувала у Городищі; г) пішла на прощу до Києва.

Розділ VII

9. Через те, що син наймички тривалий час не повертався, вона:

а) мусила розважати його дружину і дітей;

б) зверталася з молитвою до святого Миколая;

в) ходила до ворожки цікавитися долею улюбленця;

г) вирушила на його пошуки.

10. Якого подарунка віз Марко Ганні?

а) сукна дорого; б) шитий пояс; в) червоного шовку;

г) парчі золотої.

11. Повернувшись благополучно додому, герой:

а Богу; б) поцілував рідну землю;

в) заспівав веселої; г) подякував воликам.

12. Наприкінці твору наймичка:

а) зізналася Маркові, що вона його мати;

б) залишила хату сина і вирушила у мандри;

в) вирішила присвятити останні роки життя службі Богові;

г) втопилася з горя у річці.
​

Мене вразив сам б звільнення з полону зневірених людей. Один з полонений жертвує своїм життям, щоб інші врятувалися. Він б'є кувалдою по детонатора бомби, гине сам, але відкриває дорогу ння своїм товаришам. Я спочатку насилу в це повірив. Передачі по телевізору про нескінченні розборки мафії, про наркоманів, безпричинних вбивства та вбивства на замовлення вже мене не дивують, а ось герої Бикова здивували. Я задав собі питання: "Чи зміг би я поводитися, як Іван? » І, якщо чесно, то не знаю. Але я зрозумів одне, що Іван жив в якийсь інший час, коли люди були краще і чистіше душею. Іван простий хлопець. Але він дуже добрий і надійний. Він не може образити слабкого. Іван ділиться хлібом з божевільним, допомагає Джулії здолати виснажливий підйом в гори. Коли Джулія зовсім знесилила і не змогла йти далі, Іван на своїй спині виніс її на альпійські луки з квітучими червоними маками і високим блакитним небом. Один би Іван рухався, звичайно, швидше, але він не міг кинути Джулію. Взаємно допомагаючи один одному, вони були майже у мети. Любов до них приходить несподівано, дуже красива, велика і справжня. Іван і Джулія погано розуміли мову один одного, але вони розуміли і любили один одного серцем. Напевно, вони були б щасливі і прожили довге, довге життя, адже вони були такі молоді, якби їх не наздогнали фашисти. Іван гине в нерівному бою з німцями і німецькими вівчарками, натренованими на вбивство людей, але перед смертю він рятує кохану. Іван затримує німців, відволікаючи їх від Джулії на себе. Так гине ця прекрасна людина. Читати про це сумно, але розумієш, що по-іншому Іван просто вчинити не міг. Джулія виявилася гідною Івана. Вона продовжувала любити його довгі роки. Джулія народила і виховала їхнього сина Джованні, який вивчив російську мову досконало і знав багато про Білорусію. Через вісімнадцять років лист Джулії, нарешті, розшукало родичів Івана, і вони дізналися про його подвиг. Закінчувався лист Джулії словами: «З вдячністю до всіх — народили, виховали і знала Людини, істинно руського по доброті і гідного захоплення по своїй мужності. Не забувайте Його! «І ще: " Провидінню всім випробуванням, що випали на мою частку нагоди, який звів мене з Ним». Я прочитав повість на одному диханні. Вона схвилювала мене, і за це я вдячний її автору — Василю Бикову.

Мені дуже сподобався твір "альпійська " за його сюжет. биков намагався передати переживання головних героїв. мне впертість івана (головного героя), томущо він 4 разі тікав із полону.у джулії хоча батько і був фашистом, але вона все одно протистояла війні, і тим самим протистояла батьку, треба обладати дуже великою силою волі щоби протистояти батьку. ще мені як іван змінив відношення до джулії, спочатку від відносився до неї з дратуванням, але потім настільки змінив свою думку, що навіть полюбив її. хочу сказати що якби вони не зустрілися вони б не перемогли, так іван помер але залишив після себе слід (дитину у джулії). зроблю висновок, треба триматися разом до останнього, навіть якщо те буде коштувати тобі життя