Неприємна, знайома млявість -
провісниця всіляких прикростей -
закрадалася в груди.
Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку,
химерам долі.
Навколо ж стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусідніх сіл, і
всі бачать сором його, білого коня. Вони, люди, знають: на Шептала
можна покластися.
Попереду клубком куряви котить табун, за табуном - Степан, а за
кіньми i Степаном - він, Шептало.
можна досхочу тішитися уявою, що це він, білий кінь, жене до водопою і сірих, і вороних, і гнідих, і перистих.
