Драма видатної української письменниці Лесі Українки «Лісова пісня» вражає читача дивовижною красою сновидінь, надзвичайною глибиною думки та неповторною мовою музики. Цей твір показує нам кольори веселки квітів, зітхання вітру, гуркіт весняної ночі, лісові тіні чарівного Полісся. Для вирішення проблеми гармонії людини і природи Леся Українка використала два протилежні світи: міфологічний світ лісових істот, світ природи та реальний світ людини з образами простих хліборобів. Їхній головний конфлікт полягає в ідеї боротьби з повсякденністю, дурістю, жадібністю і марнославством, за велику мрію, за красу і вірність, за гармонійне і вільне життя.
Головним сюжетом особливої драми Лесі Українки стало кохання звичайного хлопця з села Лукаш і приголомшливої дівчини з лісу Мавки. Трагічним у цьому творі стала нездатність закоханих зрозуміти один одного, а потім розлучитися. А логічним наслідком драми «Лісова пісня» стала смерть Лукаша та Мавки.
Ідею гармонії природи і людини письменниця фіксує в образі Мавки, лісової дівчини, яка любить і дбає про природу, яка дуже чутлива до чарівної мелодії лісу. В образі Мавки гармонійно поєдналися духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. Ця дівчина прокинулася в лісі в зеленому одязі і ходила в чорному волоссі. Нею захоплювалися всі жителі Мавкиного лісу, бо вона була такою чарівною. Мавка завжди захоплювалася всім, що руйнує природу, і по-справжньому любила свою красу.
Мавка, як звичайна дівчина, мала до неї велику любов, сяяла яскраво, як самоцвіти, мрії і піднесена душа. Він, як і інші міфологічні істоти, був волелюбником і не приймав зв'язку думок, думок і вчинків. Найважливішим у її житті була любов до Лукаша, заради чого вона вирішила покинути рідний ліс і жити серед хліборобів. На жаль, він не міг зрозуміти звичайних думок оточуючих людей, їх злоби та матеріальних мрій. Навіть селяни та їхній коханий Лукаш не зрозуміли дівчину. У цьому і полягає трагедія співіснування людини і природи.
На мою думку, письменник у своїй драмі доводить, що бідність і сірі будні вбивають не лише любов, а й мрії, талант. Тому совість Лукаша судила про його життя. А Мавка повернулася додому і перетворилася на вербу, ідучи за своїм життям під шум сопілок і листя.
Кінець драми сумний, але змушує задуматися про те, що потрібно людині, щоб жити в гармонії з природою. Вважаю, що для цього не потрібно багато: щоб мати чисту і світлу душу, мати великі наміри і мрії, треба бути схожим на головну героїню драми Лесю Українку, дівчину з лісу Мавки.
Объяснение:
Объяснение:
Одной из главных тем лирики Ф.И. Тютчева является тема природы, в которой поэт пытался найти образец гармонии мира. Природа в его стихах одушевлена, ее состояние тождественно состоянию души человека. Стихотворение «Есть в осени первоначальной...» было написано 22 августа 1857 года по дороге в Москву из своего родового имения Овстуг. Перед нами удивительно красивая пейзажная зарисовка, в которой изображение природы и мысль о природе соединены воедино. Композиция стихотворения проста, оно состоит из трех строф. В первой — картина начала осени. Тютчевым уловлена зыбкая грань перехода от одного времени года к другому, когда «весь день стоит как бы хрустальный, и лучезарны вечера...». Замечательный эпитет «день хрустальный» стоит в конце самой длинной, третьей строки, на него падает интонационное ударение, благодаря чему создается необычная, эмоциональная картина «осени первоначальной». Во второй строфе мы чувствуем легкую грусть лирического героя: Где бодрый серп гулял и падал колос, Теперь уж пусто все — простор везде... а затем идут две строки, поражающие художническим видением поэта: «Лишь паутины тонкий волос блестит на праздной борозде». И в завершающей части — создается картина настоящей осени, но эта картина умиротворяющая: И льется чистая и теплая лазурь На отдыхающее поле. Тютчев дорожит каждой минутой жизни природы, ведь природа у поэта — символ вечности и бесконечности.
