Тихая моя родина!
Ивы, река, соловьи…
Мать моя здесь похоронена
В детские годы мои.
— Где тут погост? Вы не видели?
Сам я найти не могу.-
Тихо ответили жители:
— Это на том берегу.
Тихо ответили жители,
Тихо проехал обоз.
Купол церковной обители
Яркой травою зарос.
Там, где я плавал за рыбами,
Сено гребут в сеновал:
Между речными изгибами
Вырыли люди канал.
Тина теперь и болотина
Там, где купаться любил…
Тихая моя родина,
Я ничего не забыл.
Новый забор перед школою,
Тот же зеленый простор.
Словно ворона веселая,
Сяду опять на забор!
Школа моя деревянная!..
Время придет уезжать —
Речка за мною туманная
Будет бежать и бежать.
С каждой избою и тучею,
С громом, готовым упасть,
Чувствую самую жгучую,
Самую смертную связь.
Вже пройшло дуже багато часу з моменту смерті цього письменника. Та всі ми його пам'ятаємо аж до тепер. Мольєр назавжди залишиться в нашій пам'яті. Читаючи його твори я проникаюся ними. З кожним днем все більше і більше людей дізнаються про Мольєра. І я усім серцем вірю що їм подобаються його твори. Навіть через десятки, навіть сотні років цього чудового письменника будуть пам'ятати. Діти та дорослі із захопленням будуть читати його комедії. Ще ніколи я не читала кращих комедій. Хоча я прочитала їх не дуже багато. Та з гордістю можу сказати я захоплюсь цим письменником. Його комедія Міщанин шляхтич (можна назвати будь яку його комедію) дуже цікава. І на мою думку це краща комедія з написаних ним. Комедії Мольєра пам'ятають, пам'ятали і будуть пам'ятати. Мольєр - це зірка яка ніколи не згасне.
