Мешканці планети уривку Маленький принц​

Когда Фолтон проснулся, на улице еще было темно. Сизый туман полз по улицам Берлина, заползая во все проулки, укрывая каждый уголок. Кто знает, сколько неприглядных дел было укрыто той плотной кисеей?
В дверь позвонили: колокольный звон разнесся по пустому поместью. Фолтон вздрогнул, в который раз пообещав себе сменить звонок. Кто бы это мог быть?

"В окрестностях Берлина было найдено тело сахарного магната Фолтона, прибывшего в Германию 2 года назад. Обстоятельства гибели остаются весьма загадочными: в кармане убитого было найдено письмо..."-вещала диктор телевизионных новостей. В дверь постучали.
-"Мисс Коннор, к вам клиент,"-Билли, дворецкий, тихо вошел в комнату.
-"Да-да, Билли, четыре минуты."
Детектив Коннор допила кофе, спустилась в гостиную. Спиной к камину сидел симпатичный мужчина. Возраст: около 24 лет, работает в офисе: вероятно, чей-то ассистент. Курит. Имеет рыжего кота. Чтож, посмотрим, что он может нам предложить.
-"Джон. Джон Мендрейк,"-мужчина представился.
-Детектив Коннор. Что привело вас сюда в столь ранний час?
-Мужчина беспокойно оглянулся:"Я знаю, кто убил Стивена Фолтона!"

У п'єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» виведені два основних образи. Перший - це ненажерливий сільський глитай Герасим Калитка, що увібрав у себе найгірші риси вдачі: грубість, жадобу, скнарість, гонитву за наживою. У цьому образі автор показав тих, хто із соціальних низів видерся на вищий щабель і на чужім нещасті влаштував свій добробут. Другий - це копач Бонавентура, який щодалі більше опускається на соціальне дно. Бонавентура не може пристосуватися до нових умов. Та він, мабуть, і не збирається цього робити. Він живе у якомусь своєму світі, незрозумілому для інших. Живе своїми мріями, його зовсім не бентежить те становище, в якому він опинився. Не дає йому спокою тільки один предмет - Боковенька. Бонавентурі здається, що саме там за одному йому зрозумілими прикметами він відшукає скарб. А викопані гроші він мріє витратити не на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа. Він навіть вміє «балакати» по-французьки.
Бонавентурі докоряють, що він тридцять літ шукає грошей, але й досі нічогісінько не знайшов, але копач велике значення надає тим речам, які він все-таки викопав: окам'янілому дереву, ступці мідній, сковороді. Він усіх переконує, що ці предмети важливі для науки. Копач навіть одіслав їх одному професорові, що кургани розкопує. Копач - дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Банавентура, а про нечесний прибуток він говорить: «Я, слава , богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв». Крім того, що Бонавентура багатий своєю мрією, він багатий на всякі жарти, дотепи та прислів'я. З повагою ставиться Бонавентура до науки: «Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш». Закликає він і інших не йти проти науки. Знає також копач напам'ять всі вірші Шевченка, цитує «Енеїду» Котляревського.
У господарських справах Бонавентура був дуже неосвічений і непрактичний. Хоч він, осмислюючи свій досвід, і казав: «Тілько гляну, зараз бачу», - проте давав такому хазяїну, як Калитка, зовсім не хазяйські поради: завести садок, ставок, пасіку. На що Калитка одказував йому: «Ви все на витребеньках!» Та попри всі свої «витребеньки»,: Бонавентура дуже простий у побуті. Коли зайшла мова про відпочинок, він попросився в клуню. «Я не люблю, знаєте, там всяких ніж-ностей: перин, подушок. Є сама - добре, а нема - кулак в голови,, свиту послав, свитою укрився, заснув - мало журився, проснувся, і встав - встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»...
У образі копача Бонавентури автор п'єси показав низи тогочасного соціального ладу, що складалися з обіднілих вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов.
Если Вам понравилось сочинение на тему: Образ копача Бонавентури в п’єсі Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч», тогда разместите ссылку на произведение в вашей социальной сети или блоге, и поделитесь текстом с друзьями.