Тарас Шевченко – це великий син мого народу, тому було дуже цікаво читати про цю славетну людину.
Мене вразила сумна доля бідних людей в ті часи, «знедолених двома неволями. Одна неволя панська, друга – царська». Батьки змушені були цілий день тяжко працювати на пана, дітей доглядали трохи старші за них брати та сестри. Дуже сумно було дізнатися, що кріпаки не мали волі, вони могли робити тільки те, що їм дозволяли пани.
Посадить старша сестричка Катря маленького Тараса серед бур’яну, а сама біжить бавитись з подругами. Бо сама на той час була ще малою. Не розповідала йому цікавих казок, як мама мені. «Тільки зіп’явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування». Усі зайняті роботами, «а ти, Тарасе, куди хочеш – скрізь тобі шляхи одкриті». І знову навколо тільки бур’яни. Багата творча уява виручала самотність хлопця. Важко було повірити, що багато дітей ніколи не могли бути школярами. Мене дуже засмутило, коли Тарас загубився, бо Катря не дуже добре доглядала за хлопцем, часто залишала його самого. Мабуть, довго шукав би дорогу додому, коли б не до чумаків.
Тарас був дуже талановитим. Наполегливим. Попри тяжке дитинство, намагався досягти чогось більшого, ніж інші кріпаки. Тому йому це вдалося. Навіть у розмові сусідів відчувалася надія та віра в успіхи Тараса.
Період "Трьох літ" характеризується змінами у світогляді й художній системі поета. Сам Шевченко у вірші "Три літа" (1845 року) говорить, що в нього зникло романтичне світосприйняття, що він став більш тверезо сприймати дійсність і тепер лікує "розбитеє серце ядом сатири". Цей період у творчості поета найбільш продуктивний. Центральною є тема сучасної поетові дійсності, сатиричне зображення самодержавно-кріпосницької системи. Вагоме місце посідає ідея національного визволення, на що вплинула участь Т. Шевченка у Кирило-Мефодіївському братстві.
Поема "Кавказ" написана саме в період "Трьох літ" (1845 рік) і присвячена близькому другові Т. Шевченка Якову де Бальмену, художнику, який загинув на Кавказі у війні з горцями. Це була несправедлива війна, яку вів уряд царської Росії, прагнучи поневолити народи Кавказу. Війна забрала у Шевченка й близького друга, який став невинною жертвою. Описуючи ці події, поет захоплюється мужнім народом Кавказу, що прагнув зберегти свою незалежність, бути вільним. Розпочинається твір символічною картиною. На тлі Кавказьких гір Шевченко змальовує Прометея, прикутого до скелі; щодня орел мучить титана, розбиває його серце, але "воно знову оживає і сміється знову". Образ Прометея взятий із давньогрецької міфології, він осмислювався багатьма письменниками. У Шевченка Прометей — це символ нескореного народу, уособлення прагнень народів Кавказу до свободи та відстоювання незалежного мирного життя: "Не вмирає душа наша, Не вмирає воля".
Объяснение:
