mesellerin finalinde, her ne hikmetse, gökten daima hat-trick yaparcasına düşen o üç elmadan ilkini kapana göre üç gün, ikincisini yakalamayı başaran için üç asır ve elmaların üçüncüsü başına konana göre ise otuz bin asır (ya da, gelin, nâkilan-ı mesel jargonunun o bildik – beylik kalıbıyla söyleyeyim: tamı tamına üç vakit) önce; yerkürenin, bize şu an için meçhul olan bir coğrafyasında kurulmuş olan güzel ve ziyadesiyle asûde bir ülke; bu ülkede sevimli ve mütevazi bir belde ve bu beldede de, bir nâkilan olarak, aralarında gezinileceğini ümit ettiğim ilerleyen satırlarımda hikâyesini paylaşacağım, efsanevi bir berber var imiş.
bu berber o kadar maharetli ve o denli marifetli imiş ki, hemşehrileri, ülkelerinin atalarından gelen gerçek ismini rafa kaldırıp, ona, bu berbere nispetle berberistan diyorlarmış.
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
